Вам, мабуть, доволі часто доводиться бути свідком таких сцен – охайно, навіть елегантно вбрані підлітки чи дорослі кидають обгортки від морозива, порожні пачки від цигарок та інше сміття просто собі під ноги.

Або інша ситуація. Дачна ділянка, сільська хата – за парканом усе прибрано й доглянуто, але вулиця поруч захаращена побутовими відходами й господарським сміттям.

У міських під’їздах, у кабінах ліфтів багатоповерхівок – сміття, хоча у квартирах мешкають нібито культурні родини. Уздовж доріг, у лісах і лісопосадках – сміття. Де стоять, де їдуть – там і кидають.

Чому так?

Чи не тому, що зараз активно популяризується такий стиль, така філософія поведінки – «живи для себе, люби себе»?

Чи добре це? Навіть передача по телебаченню була «Я – егоїстка». Утім спілкуватися  з егоїстом страшенно неприємно.

Зазирнемо в історію. Як наші пращури ставилися до культури поводження в громадських місцях? Давнє мудре прислів’я, яке пропонує не виносити сміття з хати, має моральний відтінок: адже не варто втаємничувати сторонніх у конфлікти в родині чи колективі.

Проте прямий сенс полягає  в одвічному правилі поведінки, що його сповідували наші предки – не смітити в   місцях, дбаючи як про чистоту власної домівки, так і місця проживання інших громадян.

«Мені так добре. Я так хочу, а на інших – наплювати!». Це філософія людей, не обтяжених культурою. Тих, хто не привчив себе  аналізувати власні вчинки та їх наслідки. І сидять у «плювках» вони самі, їхні діти, а також ми з вами. Хоча й не дозволяємо собі ані смітити, ані лихословити.

Але чи робимо ми з вами зауваження, чи зупиняємо нечупар? Чи, може, нам усе байдуже?

Відтак усе бруднішими стають наші будинки, подвір’я, вулиці, міста, ліси ...

Небайдужі люди, гідні громадяни країни влаштовують акції з прибирання лісів, озер і навіть гір від сміття, залишеного «егоїстами».

Чому про такі, здавалося б, дрібниці ми пишемо?

По-перше, ми прагнемо, аби ви були культурними людьми, гідними громадянами власної країни.

Чуємо: «Любіть себе!». Але перш за все треба поважати себе, а поважають за гідні вчинки!

 По-друге, відомо, що розумова праця, до якої ви призвичаюєтесь, читаючи серйозні статті нашого журналу, спонукає думати, аналізувати. А це – найнеобхідніші риси культурної людини.

У математиці є поняття: необхідні та достатні умови. Необхідні риси ми означили, а от якими достатніми рисами має володіти культурна людина на вашу думку?

Напишіть про це на адресу редакції. Чекатимемо на ваші листи, які неодмінно надрукуємо  на шпальтах журналу!

Тамара БЄЛИХ