Кібернетик-енциклопедист – таким увійшов до історії науки Віктор Михайлович Глушков, піонер комп’ютерної техніки, автор фундаментальних праць з кібернетики, математики і обчислювальної техніки, ініціатор і організатор створення програмно-технічних комплексів для інформатизації, комп’ютеризації і автоматизації господарської та оборонної діяльності країни.

В.М. Глушков – глава наукової школи кібернетики, лауреат численних премій і нагород, дійсний член АН СРСР, АН УРСР, почесний член багатьох іноземних академій. Він заснував Інститут кібернетики в Києві, який і очолював упродовж 25 років.

Його творча спадщина складає більш ніж 600 наукових праць та десятки монографій, перекладених багатьма мовами світу. В усіх основних енциклопедіях світу (включаючи Британську) визначення кібернетики як науки наводиться саме за Глушковим.

Під керівництвом ученого вийшла перша у світі «Енциклопедія кібернетики». В.М. Глушков створив теорію цифрових автоматів, дискретних перетворювачів, макроконвейєрних обчислень, які увійшли в основу загальної теорії машин і систем. Він керував розробкою і створенням таких електронних обчислюваних машин (ЕОМ), як «Дніпро», «Промінь», «Мир», «Іскра», «Київ», «Рось» та інші, а також перших в СРСР автоматизованих систем управління «Львів», «Гальванік». А високоефективна автоматизована система  «Проект», що докорінним чином покращила процес проектування нових ЕОМ, стала відомою на весь світ.

Ученому належить ідея об’єднання обчислювальних центрів, потужних ЕОМ в інформаційні мережі. Створення загальнодержавної автоматизованої системи було заповітною мрією, метою всього життя і діяльності Віктора Михайловича. «Дайте мені сто тисяч ЕОМ – і я зрушу Землю», – любив говорити Віктор Михайлович. Він володів вражаючою здібністю генерувати блискучі науково-технічні та організаційні ідеї й захоплювати ними інших.

Залізна самодисципліна, суворий режим праці, високі патріотичні почуття і одержимість роботою були характерними для всього творчого шляху вченого. У молоді роки роботу по 14-15 годин на добу він вважав нормою, а коли виконував особливо важливі завдання, працював і по 18 годин на добу.

Віктор Михайлович був впевнений, що в науці реальний вплив і високі позиції можуть триматися лише на глибоких знаннях і творчих здібностях. Навіть будучи тяжко хворим і прикутим до ліжка, він не переставав працювати до останнього удару серця – писав книгу, статті, диктував на магнітофон свої останні думки для тих, хто продовжить його наукову справу.

Його лебединою піснею стала книга «Основи безпаперової інформатики», у якій змальовано захоплюючі дух перспективи органічного входження в наше життя машинної безпаперової інформатики. Цей воістину революційний у науково-технічному сенсі етап можна порівняти з появою писемності та книгодрукування.

«Учений, що випередив час» – так по праву називають академіка В.М. Глушкова, Героя Соціалістичної праці, лауреата Ленінської та Державної премій. Його ім’я присвоєно створеному ним же Інституту кібернетики АН УРСР, а також ім’я вченого носить один із проспектів  Києва.

Дитинство та шкільні роки

Народився учений 24 серпня 1923 року в Ростові-на-Дону в сім’ї гірничого інженера Михайла Івановича Глушкова. Батько був  родом із станиці Луганської, розташованої на межі України з Росією, мати, Віра Йосипівна Босова, – із станиці Каменської. Батько закінчив Дніпропетровський гірничий інститут, мати працювала в ощадкасі.

У 1927-1928 році сім’я переїхала на найбільшу в Донбасі шахту імені Артема, біля міста Шахти. Читати Віктор навчився дуже рано. Його бабуся по батьковій лінії, коли чекала народження онука, самотужки навчилась грамоті, щоб згодом читати казки і оповідання своєму улюбленцю.

Перед школою Віктор уже встиг прочитати книжки Герберта Уеллса, Жюля Верна та іншу науково-популярну літературу. Навчання в школі розпочав у 8 років. У третьому класі захопився зоологією, прочитав книгу Брема про тварин, став вивчати їх класифікацію. У четвертому класі зацікавився мінералогією та геологією.

У п’ятому класі під впливом батька, захопленого радіолюбителя, Віктор зробив радіоприймач за власною схемою. Варто зазначити, що цьому сприяли науково-популярні журнали  «Техника молодёжи», «Знание – сила», які на той час були дуже цікавими для юнацтва. І з тих часів майбутній учений привчив себе не просто гортати журнали та книжки, а обов’язково глибоко вивчати їх під конкретно поставлену науково-технічну задачу.

Коли Віктор зрозумів, що математичних знань не вистачає, він перед шостим класом (як завдання на літо) знайшов підручники з аналітичної геометрії та диференціального числення і розпочав наполегливо їх вивчати. У той же час став займатися алгеброю, геометрією, тригонометрією за програмами до десятого класу включно.

У шостому класі вивчив диференціальне числення і вже міг складати рівняння кривих, диференціювати функції. Улітку між шостим та сьомим класами займався математикою за університетською програмою. Протягом сьомого класу та за літо до початку восьмого класу розв’язав усі приклади із відомого збірника задач Гюнтера і Кузьміна, розрахованого на студентів університетів. Батько й мати дуже хвилювалися за здоров’я сина й забороняли йому перевантаження – доводилось крадькома займатися улюбленими науками.

Оскільки Віктор вважав себе дуже неорганізованою людиною, він спеціально включав у розклад своїх занять не лише те, що подобалось, але й дисципліни, якими не захоплювався надміру – наприклад, французьку мову, креслення і малювання.

У восьмому класі виник інтерес до філософії. Першою прочитаною книжкою з цього предмету була відома на той час монографія В.І. Леніна «Матеріалізм та емпіріокритицизм». Зрозуміло, що читати її було досить важко в шкільні роки, але Віктор не заспокоївся, доки чітко не зрозумів кожний термін.

Перед десятим класом він опанував  «Історію філософії» та  «Натурфілософію» Геґеля. Зазначимо, що в наш час не всі фахівці-філософи  ці книжки читали.

До восьмого класу література була далеко не улюбленим предметом Глушкова. Проте згодом він захопився не лише прозою, але й поезією. Інколи за день міг прочитати по два романи Тургенєва.

До десятого класу знав дуже багато віршів. Одного разу навіть виграв суперечку (вже після десятого класу), що зможе десять годин підряд декламувати вірші. До речі, Віктор знав напам’ять усю поему Маяковського «Ленін», а також відомий твір Ґете «Фауст». Фауст подобався юному Глушкову, тому що в його образі розкривалася романтика пізнання.

Віктор знав багато віршів німецькою мовою, зокрема поезії Ґете, Гейне, Шиллера. Окрім того, полюбляв твори Брюсова і Некрасова. Проте в школі ніхто не здогадувався про його захоплення поезією. Навіть дівчатам Віктор соромився читати вірші.

Захоплення поезією не заважало заняттям математикою. До початку восьмого класу Глушков оволодів основними університетськими курсами. Проте він відчував, що бракує знань із фізики. До кінця десятого класу саме фізика стала основним захопленням. І якби не війна, то, мабуть, Віктор Глушков став би фізиком-теоретиком. Та долі судилося скластися інакше…             

На шляху до мрії

21 червня 1941 року Віктор Глушков закінчив із золотою медаллю середню школу № 1 у місті Шахти Ростовської області. Велика Вітчизняна війна зруйнувала плани Віктора вступити на фізичний факультет Московського державного університету. Його мати була розстріляна фашистами восени 1941 року. Після звільнення міста Шахти Віктор Глушков був мобілізований і брав участь у відновленні вугільних шахт Донбасу.

Після оголошення восени 1943 року прийому студентів до Новочеркаського індустріального інституту Віктор став студентом теплотехнічного факультету цього інституту. Тут він навчався протягом чотирьох років, виявив інтерес не стільки до основного предмету — теплотехніки, скільки до наук фізико-математичного циклу, мав лише п’ятірки в заліковій книжці.

Зрозумівши на четвертому році навчання, що теплотехнічний профіль майбутньої роботи його не задовольнить, Глушков вирішив перевестися на математичний факультет Ростовського університету. З цією метою він екстерном склав усі екзамени за чотири роки університетського курсу математики та фізики і став студентом п’ятого курсу Ростовського університету.

У дипломній роботі, виконаній під керівництвом відомого математика, професора Д.Д. Мордухай-Болтовського, В.М. Глушков розвинув методи складання таблиць невласних інтегралів, знайшов неточності в існуючих тоді таблицях, які витримали до цього по 10-12 видань.

Захистивши дипломну роботу в 1948 році, за розподілом був направлений на викладацьку роботу на Урал.

У Свердловську (нині Єкатеринбург) Віктор Михайлович працював викладачем Уральського лісотехнічного інституту. У 1949 році він вступив до заочної аспірантури Свердловського університету і до кінця 1950 року підготував кандидатську дисертацію на тему «Теорія локально-нільпотентних груп без кручення з умовою обриву деяких ланцюгів підгрупи». Дисертація була успішно захищена у жовтні 1951 року, і В.М. Глушков був призначений на посаду доцента.

У 1952 році увагу В.М. Глушкова привернула п’ята проблема Гільберта, пов’язана з теорією топологічних груп, яка була поставлена знаменитим німецьким математиком 1900 року в числі 23 найбільш видатних проблем математики. Відомо, що розв’язання кожної проблеми Гільберта стає сенсацією у світовій науці.

Над розв’язанням п’ятої проблеми Гільберта працювали американські вчені Гліссон, Монтгомері, Циппін, відомий російський алгебраїст А.І. Мальцев.

Окремі задачі, пов’язані з цією проблемою, до 1952 року були розв’язані. Однак на той час у теорії топологічних груп була сформульована узагальнена п’ята проблема Гільберта, і В.М. Глушков взявся за її розв’язання.

Над основною теоремою, що стосувалася узагальненої п’ятої проблеми Гільберта, він працював безперервно протягом трьох років. При її доведенні було отримано результат більш сильний, ніж результат американських вчених, причому більш простим методом, який краще підходить також і для дослідження звичайної (а не узагальненої) п’ятої проблеми Гільберта.

Розв’язання узагальненої п’ятої проблеми Гільберта склало предмет докторської дисертації на тему «Топологічні локально-нільпотентні групи», яку він блискуче захистив у грудні 1955 року в Московському державному університеті імені М.В. Ломоносова.

Отримані В.М. Глушковим математичні результати вивели його в ряд провідних алгебраїстів світу, а розв’язання узагальненої п’ятої проблеми Гільберта, дослідження властивостей та будови локально бікомпактних груп і алгебр Лі дозволило значно розвинути теорію топологічних груп і алгебру в цілому.

Здавалося, що  доля молодого вченого визначилась. Однак життя склалось інакше. Віктор Михайлович робить різкий поворот у своїй науковій долі, здійснює найважливіший життєвий вибір, і хоч у той час багатьом це здавалося безглуздям, але він присвячує себе кібернетиці!

Як тебе не любити, Києве мій!

Із 1956 року життя В.М. Глушкова нерозривно пов’язане з Києвом та з АН УРСР. Його зусиллями була створена потужна наукова школа, а місто Київ по праву назвали столицею кібернетики.

У серпні 1956 року вчений радикально змінив сферу своєї діяльності, пов’язав її з кібернетикою, обчислювальною технікою та прикладною математикою. У Києві він керував лабораторією обчислювальної техніки і математики, створеної раніше С.О. Лебедєвим. У 1957 році В.М. Глушков став директором Обчислювального центру АН УРСР.

1958 року Віктор Михайлович був обраний членом-кореспондентом Академії наук УРСР. 1959 року в Обчислювальному центрі була завершена робота зі створення ЕОМ «Київ». Саме на цій машині, окрім ефективного розв’язання обчислювальних задач, проводились перші експерименти з автоматизованого проектування електронних схем, розв’язувалися задачі з розпізнавання зорових образів, діяла перша база даних.

У 1961 році В.М. Глушков обраний академіком Академії наук УРСР, а 1962 року – віце-президентом АН УРСР. У грудні 1962 року на базі Обчислювального центру АН УРСР був організований Інститут кібернетики АН УРСР. Його директором став академік В.М. Глушков.

1964 року за цикл наукових праць із теорії цифрових автоматів Віктор Михайлович був удостоєний Ленінської премії. Цього ж року він був обраний дійсним членом (академіком) АН СРСР.

В.М. Глушкову належить заслуга у формуванні нового розуміння кібернетики як наукової дисципліни зі своєю методологією і структурою досліджень. Йому вдалося зацікавити наукову спільноту своїми ідеями про інтеграцію кібернетики та обчислювальної техніки. Про це в 1960-х роках він писав у вітчизняних наукових журналах, а також у Британській енциклопедії та Американській технологічній енциклопедії.

З ініціативи Віктора Михайловича були засновані журнали «Кібернетика» і «Керуючі системи і машини», до співпраці у яких він зміг залучити найбільш авторитетних учених з усього Радянського Союзу.

Йому належить ідея видання першої в СРСР  «Енциклопедії кібернетики», яка вийшла  друком у1973 році (українською мовою) і в 1974 (російською мовою). Згодом (1978 року) колектив редакторів і всі відповідальні за розділи енциклопедії були відзначені Державною премією УРСР. Ця енциклопедія не мала аналогів у світі та стала першою фундаментальною працею, у якій висвітлювались теоретичні аспекти кібернетичної науки, її застосування до таких галузей, як економіка, біологія, техніка. Певною мірою така універсальність енциклопедії характеризує і діяльність самого Глушкова, яка була різнобічною і нетривіальною.

1958 року Віктор Михайлович запропонував ідею створення універсальної керуючої машини. Ідея була реалізована за рекордно короткий строк – три роки. Керівниками роботи зі створення цієї машини були В.М. Глушков і Б.М. Малиновський (він же – головний конструктор машини). Паралельно зі створенням  цієї машини з ініціативи В.М. Глушкова були проведені роботи з керування складними технологічними процесами на відстані (з допомогою ЕОМ  «Київ»); виплавкою сталі на металургійному заводі в Дніпродзержинську; карбонізації на содовому заводі в Слов’янську.

Іншим напрямом робіт Інституту кібернетики в галузі засобів обчислювальної техніки стали ЕОМ для інженерних розрахунків. Першою машиною цього класу була ЕОМ  «Промінь».

Це була перша машина зі східчастим мікропрограмним керуванням, на яке пізніше В.М. Глушков отримав авторське свідоцтво. За нею були машина МИР-1 (1965), МИР-2 (1969) і МИР-3. Головною їх відмінністю від інших ЕОМ була апаратна реалізація машинної мови, близької до мови програмування високого рівня. Колектив розробників ЕОМ МИР-1 на чолі з В.М. Глушковим був відзначений Державною премією СРСР.

Під його керівництвом була розроблена серія машин  «Дніпро-1» і  «Дніпро-2».

1962 року В.М. Глушков розпочав роботи над проектом, масштаби якого в галузі інформаційних технологій не мали і не мають аналогів аж до сьогодні, — Загальнодержавної автоматизованої системи (ЗДАС). Беручись за цю роботу, він сам вивчив специфіку функціонування більше тисячі об’єктів народного господарства різних галузей.

В.М. Глушков розрахував, що використання ЗДАС протягом 15 років коштуватиме близько 20 млрд. карбованців. Але за ці ж роки ЗДАС принесе країні більше, ніж 100 млрд. карбованців прибутку. По суті це було намагання створити науково-технічну базу керування економікою країни й організацію інформаційної індустрії, аналогічну тій, яка нині успішно функціонує у провідних країнах Заходу.

Це безсумнівно був безпрецедентний виклик звичним канонам керування господарством країни. Під керівництвом В.М. Глушкова колективом спеціалістів багатьох інститутів був створений ескізний проект Єдиної мережі обчислювальних центрів. Передбачалося побудувати близько ста головних і понад 10 тисяч районних центрів для безперервної обробки, аналізу економічної інформації і прийняття обґрунтованих рішень.

Однак цей проект так і не був реалізований, оскільки він не знайшов відповідної підтримки у вищого керівництва країни – їх жахали масштаби задумів Глушкова та перспектива кардинальної перебудови усталених методів господарювання. Для В.М. Глушкова, який вважав створення ЗДАС справою життя, це рішення було фатальним.

13 березня 1969 року за великі заслуги в розвитку науки Віктору Михайловичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі  «Серп і Молот».

В.М. Глушков нагороджений 3 орденами Леніна (1967, 1969, 1975), орденом Жовтневої революції (1973), орденом Народної республіки Болгарії 1-го ступеня (1973), орденом НДР  «Прапор праці» (1976) та багатьма медалями.

В.М. Глушков був іноземним членом Болгарської (1974 р.), Німецької (НДР, 1975 р.), Польської (1977 р.) академій наук.

1997 року Міжнародне комп'ютерне товариство (IEEE Computer Society) присудило йому медаль «Піонер комп'ютерної техніки» за заснування першого в СРСР Інституту кібернетики НАН України, створення теорії цифрових автоматів та роботи в галузі макроконвейерних архітектур обчислювальних систем. Медаль була отримана вже сім’єю В.М. Глушкова.

За ініціативи Віктора Михайловича, у 1969 році на базі Київського університету імені Тараса Шевченка було відкрито перший в СРСР факультет кібернетики.

Ім’я академіка В.М. Глушкова носить створений ним Інститут кібернетики НАН України, один із проспектів Києва, середня школа № 1 міста Шахти, пасажирський теплохід. 1982 року заснована премія імені В.М. Глушкова АН УССР.

Меморіальні дошки встановлено в Новочеркаському політехнічному інституті та в Києві на фасаді будинку, у якому жив В.М. Глушков. В Інституті кібернетики НАН України створена кімната-музей В.М. Глушкова.

Із погляду вічності

Віктор Михайлович Глушков сформулював поняття кібернетики як наукової дисципліни з комплексною методикою досліджень, визначив проблеми найефективнішої взаємодії людини з машиною і шляхи їх розв'язання. Запропоновані ним побудови «око-рука», «читаючий автомат», самоорганізуюча структура поклали початок новим прикладним технологіям, унікальним розробкам, пов'язаним зі створенням так званого штучного інтелекту.

Під безпосереднім керівництвом академіка Глушкова розроблені та впроваджені в практику унікальні автоматизовані системи управління, які на той час не мали аналогів у світі. Це зокрема АСК  «Львів» та  «Гальванік», які успішно працювали на львівському заводі «Електрон», київському «Арсеналі», інших підприємствах Радянського Союзу. В очолюваному ним інституті розроблена серія відомих ЕОМ, серед яких –  «Київ», «Дніпро», «Промінь» та інші.

Ідеї вченого ще впродовж багатьох років будуть актуальними і плідно слугуватимуть під час проектування як нових обчислювальних машин, так і різноманітних систем автоматизації та технологій, у тому числі й позбавлених людського втручання.

В.М. Глушков своїми фундаментальними працями в галузі алгебри, математичної логіки, теорії автоматів та алгоритмів, теорії математичних машин та їх практичного втілення ще за життя здобув визнання міжнародної наукової громадськості як учений світової слави, кібернетик-енциклопедист, лідер фундаментальних досліджень у галузі кібернетики, математики та обчислювальної техніки.

Пророчі слова

У післямові (висновках) до книги  «Основи безпаперової інформатики» (1982) В.М. Глушков пророче написав:

     «Безпаперова інформатика розвивається винятково швидкими темпами. Зрощування засобів телекомунікації з машинною інформатикою вже призвело до появи нового терміну телематика. Найбільш палкі апологети телематики пророкують, що вже недалеко той день, коли зникнуть звичайні книги, газети і журнали. Натомість кожна людина буде носити із собою «електронний блокнот», що становитиме собою комбінацію плоского дисплея з мініатюрним радіоприйомопередавачем. Набираючи на клавіатурі цього «блокнота» потрібний код, можна (перебуваючи в будь-якому місці на нашій планеті), викликати з гігантських комп’ютерних баз даних, пов'язаних у мережі, будь-які тексти, зображення (у тому числі й динамічні), які й замінять не тільки сучасні книги, журнали і газети, а й сучасні телевізори».

Література

1. Академик В.М. Глушков – пионер кибернетики. Составитель В.П. Деркач. К.: Издательство Юниор, 2003.
2. Капитонова Ю.В., Летичевский А.А. Парадигмы и идеи академика В.М. Глушкова. К.: Наукова думка, 2003.
3. Малиновский Б.Н. Академик Виктор Глушков. Золотые вехи истории компьютерной науки и техники в Украине. К.: «ВМУРоЛ», 2003.

М.В. Шмигевський