У Національному музеї мистецтв ім. Богдана та Варвари Ханенків зберігається кілька гравюр геніального голландського художника Рембрандта (1606-1669), чия творчість стала безумовною вершиною європейського графічного мистецтва 17 століття.

Серед найцікавіших його робіт – офорт^[1] «Апостоли Петро й Іоанн біля дверей храму» 1659 року. Одна з причин захоплення художника технікою офорта полягала в її стильових особливостях, оскільки вона дозволяє передавати найтонші градації світла, легко протиставляти темне й світле в композиції, домагатися багатства тональних переходів. Адже таємнича світлотінь є чи не найважливішим засобом виразності великого майстра. 

Офорт «Апостоли Петро й Іоанн біля дверей храму» став у творчості Рембрандта останнім з робіт на біблійні теми. Сюжет походить із книги «Діяння апостолів» і розповідає, як апостоли Петро й Іоанн побачили каліку-жебрака біля дверей храму, і Петро зцілив його. Художник зображує сам момент зцілення, коли Петро простягає над нещасним руки. У ті  давні часи, про які розповідає сюжет, християнство ще не мало світового визнання – двоє старих чоловіків дивляться на святих з недовірою та осудом. Життя ще вирує навколо старої релігії, тому на задньому плані численний натовп зібрався біля жертовного вогню. Однак морально нове вчення вже перемогло: дві колони, що фланкують багаття, сприймаються як рештки зруйнованого храму віри минулого.

Цей офорт створений у часи, коли в творчості Рембрандта посилюються таємничі, навіть фантастичні мотиви. Художник досягає  враження особливого, не побутового значення цієї сцени, сполучаючи легкий начерк, що ледь намічає форми, з площинною технікою у глибоких тінях.

Завдяки цьому прийому ніби з самої темряви виступають осяйні фігури. Можна розрізнити тільки маси форм і окремі різкі контури, ніби при раптовому спалаху блискавки. Таким чином, сцена позбавлена зайвих подробиць, які  надали  б їй жанрового відтінку. Зміст гравюри – позачасовий та загальнолюдський.

О.Д. Шостак, завідувач відділу графіки Національного музею мистецтв ім. Богдана та Варвари Ханенко

^[1] Офорт – різновид гравюри на міді. Мідну дошку покривають кислототривким лаком, в якому голкою  прошкрябують рисунок до поверхні металу. Потім дошку занурюють у кислоту, і рисунок протравлюється у металі. Добре імітує рисунок пером і тушшю.