У 2023 році виповнилося 127 років від дня народження Василя Касіяна – відомого українського художника, графіка, багаторічного професора Київського художнього інституту (нині – Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури).

Народившись у багатодітній селянській родині, він зміг стати засновником цілої художньої школи української графіки. Творчий доробок цього художника – понад 10 тисяч творів: гравюр, офортів, плакатів, ілюстрацій до творів класиків української літератури.

Справою всього життя стала його праця над Шевченкіаною: це 5 великих циклів оформлень та ілюстрацій до «Кобзаря», до окремих видань «Наймички» та «Гайдамаків», десятки видатних станкових творів, ілюстрації до «Тарасових шляхів» Оксани Іваненко, плакати і листівки, наукові дослідження та робота відповідального редактора академічного видання мистецької спадщини нашого геніального поета. За цю величезну працю Василь Касіян, перший серед художників, став лауреатом Державної премії УРСР імені Т.Г.Шевченка в 1964 році (нині – Національна премія України імені Тараса Шевченка).

Працював художник і у книжковій графіці. Сотнями гравюр він проілюстрував творчість Івана Франка, Лесі Українки, Миколи Гоголя, Михайла Коцюбинського, Ольги Кобилянської та ін. Також багато меморіальних плакатів Касіян присвятив Лесі Українці, Михайлові Коцюбинському, Панасу Мирному, Олександру Довженку та багатьом іншим видатним діячам культури.

50 років свого життя віддав професор Василь Касіян педагогічній праці. Він викладав у Київському та Харківському художніх інститутах, Українському поліграфічному інституті, а в роки Другої світової війни – в Українському відділенні Московського художнього інституту. Кожен український графік може назвати себе учнем Касіяна. Василь Касіян є автором цілої низки книжок про мистецтво та українську графіку. Також він був редактором і членом редколегій багатьох капітальних видань, одним із яких є його фундаментальна книга: «Офорти Тараса Шевченка» – Київ, 1964.

А починалося все так. Народився майбутній художник 1 січня 1896 року в селі Микулинцях Івано-Франківської області в простій селянській родині. З раннього дитинства він виявляв здібності до малювання. Художник згадував: «Нахил до малювання виявився у мене ще з дитинства. Я малював на спітнілих шибках вікон пальцями, на побілених стінах хати – вугіллям, на землі – сухою жовтою глиною. Надворі ліпив з жовтої глини голови, фігури – замість зубів вставляв білу квасолю – та ставив на воротях». Він копіював малюнки з календаря, з книжок і журналів, а також залюбки малював зі своєї уяви знайомих сільських парубків і дівчат. Шкільний учитель малювання, який звернув увагу на здібного хлопця, познайомив його з репродукціями творів західно-європейських майстрів минулого. Незабаром Василь уже вільно володів аквареллю, пастеллю, захоплювався малюванням з натури портретів та сільських побутових сценок.

 Після Першої світової війни Василь вступив до Празької академії образотворчих мистецтв. Йому тоді було 24 роки. Касіян учився з великим захопленням. Академічне малювання голів і фігур він поєднував з вільними композиціями на теми з життя рідного села. Молодий художник захоплено вивчав музеї Західної Європи – під час літніх канікул виїжджав до Берліна і Дрездена, де вивчав скарби берлінської «Пінакотеки» та Дрезденської картинної галереї. Він учився, переборюючи матеріальні труднощі, заробляючи працею на будівництвах і навіть замітанням вулиць.

 Касіян поглинав гори книжок з образотворчого мистецтва, тисячі гравюр і репродукцій із творів класики. Він швидко опанував технічну майстерність найрізноманітніших видів гравюри, і на річній звітній виставці його роботи дістали від колегії професорів почесне визнання. Жадоба молодого художника до знань не знала меж.

Упродовж двох років він учився на філософському факультеті чеського державного університету. Також відвідував лекції з історії педагогіки, і водночас, протягом трьох років, у Вільному українському університеті вивчав історію італійського ренесансу та українського образотворчого мистецтва. І це – поряд із упертою роботою у фаховій майстерні Академії.

Закінчивши з відзнакою Празьку академію образотворчих мистецтв у 1927 році, Василь Касіян переїхав в Україну і обійняв посаду викладача літографії і офорту в Київському художньому інституті. У 1930 році митець переїхав до Харкова, де до 1941 року викладав у Харківському художньому інституті, з 1940 року був заступником директора цього інституту. Також він брав участь в організації Українського поліграфічного інституту. У цей час ним були створені ілюстрації до повісті Миколи Васильовича Гоголя «Вечори на хуторі поблизу Диканьки».

Але, звичайно, віхою його творчої спадщини стало оформлення та ілюстрування «Кобзаря» (1934), в якому він дуже віртуозно виконав малюнки аквареллю та пером. Окрім Касіяна, мабуть, тільки один І.С.Їжакевич так захоплено і віддано ілюстрував твори Т.Г.Шевченка. Василь Ілліч ілюстрував не тільки основні фундаментальні твори великого поета, а і його найменші інтимно-ліричні поезії. Глибоке знання України, її історії та культури, уміння в трактуванні образів наблизитись до духу і тону Шевченкової поезії дозволяло Касіяну створювати ілюстрації, цілком співзвучні творам великого поета.

Під час Другої світової війни Василь Ілліч разом із співробітниками Київського та Харківського художніх інститутів був евакуйований до міста Самарканда. Там яскраво виявився його талант художника-плакатиста. Ним була виконана ціла низка плакатів: «Свої прийшли», «Всі сили народу на розгромлення ворога». Одним із кращих політичних плакатів часів війни вважається плакат «У бій, слов’яни!»

Але Касіян не тільки творець плакатів, він ще й вихователь талановитих плакатистів. Упродовж майже двох десятиліть він очолював організовану 1949 року за його безпосередньою участю майстерню політичного плаката в Київському художньому інституті. І переважна більшість художників, чиїми руками твориться тепер український плакат, випускники цієї майстерні, учні Касіяна, або ж вихованці його учнів. Василь Ілліч – творець плакатної майстерні, тому цілком заслужено в Україні його називають «маршалом українського плаката».

У післявоєнні роки Касіян був професором, завідувачем кафедри Київського художнього інституту, завідувачем відділу образотворчого мистецтва Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М.Т.Рильського. Василь Касіян став засновником цілої художньої школи української графіки.

Окрім величезної творчої праці Касіян був відомим ученим, мистецтвознавцем і теоретиком українського та світового мистецтва. За своє творче життя він створив біля 10 тисяч робіт: гравюр, офортів, ілюстрацій до творів класиків літератури. Роботи художника зберігаються в Національному художньому музеї м. Києва та в інших музеях України.

Реалізм Василя Касіяна – це ставлення художника до правди життя. В основі його робіт лежить простота і правдивість. Він ніколи не прикрашав життя на полотні і не боявся драматичних і навіть трагічних моментів.

Окрім занять образотворчим мистецтвом Василь Ілліч є автором біля 30 статей з питань шевченкознавства.

У своїй книжці про пережите Василь Касіян написав: «Є на світі найбільша справжня радість, яка дає спокій і духовне здоров’я, – це розуміння того, що задумана справа вдалася і що вона необхідна суспільству, виховує в ньому любов до правди, добра і краси, робить людей щасливішими».

Олена Слободянюк, старший науковий співробітник НМТШ