Олег Костянтинович Антонов — генеральний авіаконструктор, Герой Соціалістичної праці, академік, професор Харківського авіаційного інституту, доктор технічних наук, лауреат Ленінської та Державної премій СРСР, Державної премії України.

Ставши авіаконструктором, Олег Антонов здійснив свою дитячу мрію. Йому було чотири роки, коли почув розповідь про переліт Луї Блеріо через Ла-Манш. За спогадами Олега Костянтиновича, це настільки вразило його, що він одразу вирішив: «Буду льотчиком!». І почав майструвати модельки з рейок  та паперу й запускати їх у небо.

Іноді кажуть: майстер від Бога. Це про Антонова. Олег Костянтинович мав енциклопедичні знання з авіації. Безпомилково міг назвати характеристики двигунів, що їх застосовували ще на початку століття, особливості літаків, профілів крила.

Яким же був цей дивовижний чоловік у житті? Середнього зросту, худорлявий, дуже рухливий, із відкритим привітним обличчям, добрими уважними очима, м'якою привабливою посмішкою. Інтелігентний, ввічливий, доступний, дуже тактовний, надзвичайно ерудований і просто цікавий співрозмовник.

Інтереси мав надзвичайно різнобічні. «Людина, котру цікавить усе!», — такі заголовки дали своїм статтям про Антонова польський та радянський журнали. Його цікавили економіка и планування, мистецтво і література, музика, балет, театр, кіно, спорт... Незважаючи на зайнятість, Олег Костянтинович міг цілий день провести в майстерні скульптора, спостерігаючи за рухами митця, з'ясовуючи найменші нюанси його роботи, а після цього захоплено розповідати, як він чудово провів час і скільки нового дізнався.

Якщо Олега Костянтиновича щось зацікавлювало, він починав глибоко і детально вивчати це питання. Заводив великий альбом і збирав у ньому вирізки з газет і журналів: статті, замітки, креслення, малюнки – усе, що можна було знайти з «його» теми. Антонов оформив не менше сотні подібних альбомів. У них зібрані матеріали про авіацію, планери, двигуни, мистецтво, музику, літературу. І навіть про... шпаківні. 3 цього Антоновського зібрання можна дізнатися про шпаківні практично все – про історію їхнього зародження, конструкції й навіть про те, які птахи поселяються в яких шпаківнях!  І тут же малюнки та креслення шпаківень «конструкції Антонова»...

Олег Костянтинович був не просто різнобічно обдарованою людиною. Він був талановитим. Писав книжки, наукові та популярні статті, складав дивовижні вірші, малював картини. Він щиро вважав, що у творців техніки має бути почуття прекрасного: «Найцікавіша частина нашої роботи — це краса в техніці... Конструктор часто може йти від краси до техніки, від рішень естетичних до рішень технічних. Ми добре знаємо, що красивий літак літає краще, а негарний погано, або й взагалі не літатиме».

Сьогодні, на жаль, призабулося не тільки поняття, а й саме слово «інтелігент». Антонов був таким. Він вирізнявся надзвичайною чуйністю до людей. Один із його соратників розповідав, як, прийшовши до Антонова на нараду, запитав: «У мене два питання – одне виробниче, друге стосується особистої справи мого співробітника. 3 якого розпочнемо?» Олег Костянтинович відповів: «3 особистого. Ми розв'яжемо проблему і людина спокійно, з повною віддачею працюватиме».

І ще один зовсім маленький штрих. Під час чергового відвідання цеху Олег Костянтинович звернув увагу на двері, що грюкали. Повернувшись до свого кабінету він одразу написав записку начальнику цеху з проханням (саме так!) відремонтувати двері, оскільки вони сильно стукають, тож заважають людям працювати. На перший погляд може здатися дивним, що Антонов, зайнятий розв'язанням глобальних проблем, звертав увагу на такі дрібниці, головне ж – не забував про них. А феномен цього в його інтелігентності.

Олег Костянтинович цінував колектив. Особливо людей захоплених. І збирав під своє «крило» молодих, здібних авіамоделістів, планеристів. «Створити весь колектив з одних ентузіастів навряд чи можливо. А організувати справу так, щоб ентузіасти вели вперед, визначали творче обличчя колективу можна і потрібно», — говорив Антонов. Сам був людиною захопленою й одержимою в роботі і запалював оточуючих своєю працездатністю та ентузіазмом.

Він володів великим даром – довіряти. Генеральний довіряв своїм конструкторам і робітникам, давав їм можливість самостійно працювати, ніколи не смикав через дрібниці, не виставляв на посміх перед іншими. Коли бачив, що конструктор робить щось неправильно, то доброзичливо говорив йому: «Ваша ідея непогана, та може ось так буде краще?» Швидко малював на кульмані своє креслення і йшов собі. А потім, уже у спокійній обстановці, конструктор міг оцінити правильність антонівської ідеї й вади своєї.

Талант конструктора проявлявся в Олега Костянтиновича не лише в роботі, а й у повсякденному житті. Кабінет Генерального був спроектований ним самим, письмовий стіл зроблений за його кресленнями, будинок, у якому Олег Костянтинович жив зі своєю сім'єю, збудований за його проектом. І будинок, і його кабінет вражають скромністю, простором, великою кількістю світла, зручністю і раціональним розташуванням кожної речі.

Антонов був дуже організованою людиною, умів цінувати свій час і час співробітників. Відповідь на запитання, як Олег Костянтинович встигав так багато зробити, можна знайти в його словах:"...Я думаю, що вміння дорожити хвилиною має бути такою ж звичкою, як «добридень». Це буде рисою нашої нової людини».

Крім офіційних звань та нагород у Антонова були ще и три десятки почесних звань та громадських навантажень, котрі Олег Костянтинович добровільно поклав на себе. Він був ентузіастом відродження планерного спорту, очолював всесоюзні зльоти дельтапланеристів, організовував художні виставки «Вчені малюють», підтримував авіамоделістів, самоучок-аматорів авіації, виступав перед молоддю, читав лекції.

За 78 років життя О.К. Антонов встиг зробити дуже багато. Захистив докторську дисертацію, опублікував більше 200 наукових праць, три книги («На крилах з дерева й полотна», «Десять разів спочатку»,  «Для всіх і для себе»), одержав 72 авторські посвідчення на винаходи, обраний академіком Академії наук СРСР, нагороджений багатьма урядовими нагородами, а головне – створив колектив, що під його керівництвом придбав авторитет і визнання в усьому світі.

Л.Є. Івасенко