Юрій Олексійович Митропольський – видатний український науковець, учений світової слави. Він – автор більш ніж 750 наукових праць, серед яких 53 монографії, виданих багатьма мовами світу; підготував 100 кандидатів та 25 докторів наук.

Народився 3 січня 1917 року в с. Шишаки Кобеляцького повіту Полтавської губернії. Якраз у ті часи в цьому селі жив і працював видатний учений, організатор і перший президент Української академії наук академік Володимир Іванович Вернадський.

Батько Юрія Олексійовича – Олексій Савович Митропольський (1883-1936), після закінчення гімназії вступив до Петербурзького університету. Мати – Митропольська (Чарниш) Віра Василівна (1885-1947). По материнській лінії були в роду директор гімназії, викладач математики.

Рано виявились математичні здібності Юрія Олексійовича. Протягом життя йому довелося відчути і як непросто здобути знання, і як дістається перемога на війні. Щоб допомогти батькам, доводилось з 15 років поєднувати навчання з роботою на консервному заводі.

У 1938 році Юрій на відмінно закінчив середню школу, вступив до механіко-математичного факультету Київського університету. Паралельно вчителював у школі. На мехматі йому пощастило: серед викладачів були Б.Я. Букрєєв, Г.В. Пфейфер, М.М. Боголюбов. Навчання перервала війна. Саме 22 червня 1941 року Юрій Митропольський, закінчивши третій курс університету, одружився з однокурсницею Олександрою Лихачовою. Разом вони пройдуть 60 подружніх років. А тоді, у 1941-му, шляхи молодят розійшлися: Юрій пішов на фронт, Олександра – в евакуацію.

Ще у період навчання дуже серйозно ставився до військових занять: у школі отримав значок «Ворошиловський стрілець» 2-го ступеню, а в університеті закінчив снайперські курси. У перші ж дні Великої Вітчизняної війни Юрій Митропольський пішов у партком університету й заявив, що він – снайпер і просить направити його в діючу армію. Йому відповіли, що снайперських гвинтівок у них немає, але за віком він підлягає мобілізації, і йому необхідно чекати повістки з військового комісаріату. 7 липня 1941 року його призвали до армії і направили в місто Чугуєв, у 39-й автобронетанковий полк.

У жовтні 1941 року вийшов наказ наркома оборони С.К. Тимошенка про надання відпустки всім студентам вищих навчальних закладів 4-х і 5-х курсів для закінчення навчання з наступним направленням їх у військові училища і військові академії. Ю.О. Митропольського направили в Казахстан, куди в місто Кзил-Орда був евакуйований Київський університет.

У березні 1942 року Юрій Митропольський успішно склав всі іспити до Казахського державного університету імені С.М. Кірова і був направлений до Рязанського артилерійського училища в місто Талгар, яке закінчив у березні 1943 року і у званні лейтенанта був направлений на Степний фронт. Брав участь у бойових діях, був командиром загону артилерійської розвідки. За бойові заслуги Юрія Олексійовича нагороджено двома орденами Червоної Зірки, орденом Великої Вітчизняної війни ІІ ступеня, численними медалями.

Служіння Вітчизні було найважливішим обов’язком роду Митропольських. Дід Юрія Олексійовича, закінчивши Військово-медичну академію, все життя служив у Михайлівському артилерійському училищі і вийшов на пенсію у чині генерала. Другий дід під час російсько-турецької війни у 17 років добровольцем пішов на фронт, був тяжко поранений під Плевною і невдовзі помер. Бойове хрещення пройшов і батько Юрія Митропольського: воював протягом усієї Першої світової, яку закінчив полковником. Пізніше служив у Червоній армії. Кожен із них був відданим захисником Вітчизни.

Після демобілізації в 1946 році Юрій Олексійович зробив власний вибір і залишився вірним йому все життя. Це – наукова творчість. Повернувшись до Києва, в університеті обговорив з майбутнім академіком АН СРСР, двічі Героєм Соціалістичної Праці М.М. Боголюбовим, можливість вступу до аспірантури. Микола Миколайович, з’ясувавши обставини, запросив його молодшим науковим співробітником до себе у відділ Інституту будівельної механіки АН УРСР (нині – Інститут механіки НАНУ), мовляв, тут і зарплата вища за стипендію аспіранта, і дисертацію можна підготувати й захистити швидше.

Так і сталося: 1948 року Юрій Митропольський став кандидатом, а 1951-го – доктором технічних наук. Тема роботи – «Повільні процеси в нелінійних коливальних системах з багатьма ступенями свободи». Вся подальша наукова діяльність Ю. О. Митропольського пов’язана з математикою і механікою.

З 1950 року Ю.О. Митропольський – в Інституті математики НАН України. Упродовж 1953–2001 рр. Юрій Олексійович керував відділом математичної фізики і теорії нелінійних коливань, протягом 1958–1988 рр. був директором Інституту математики.

Ю.О. Митропольський очолював Міжнародний математичний центр НАН України, був головним редактором журналу «Нелінійні коливання» та «Українського математичного журналу», членом редколегії «Журнала математической физики, анализа, геометрии». Понад 30 років учений був академіком-секретарем Відділення математики НАН України.

Неможливо охопити той величезний внесок у розвиток сучасної науки, що мають ідеї та результати досліджень, які проводив Юрій Олексійович.
За роки своєї 60-річної наукової діяльності Ю.О.Митропольський отримав фундаментальні наукові результати в галузі асимптотичних методів нелінійної механіки, якісного аналізу нелінійних систем диференціальних рівнянь при збуреннях, дослідженні коливальних процесів у нелінійних системах.

Розв’язання багатьох задач природознавства пов’язано з вивченням коливальних процесів. Спершу подібні дослідження проводили в небесній механіці. Бурхливий розвиток радіо- і електротехніки, потреба враховувати динамічні процеси в машинобудуванні викликали необхідність у створенні нових методів дослідження нелінійних коливальних систем. Ідеться про дослідження диференціальних рівнянь, зокрема, в задачах, пов’язаних із коливаннями мостів, підйомних кранів, інших об’єктів, на які впливають вантажі.

Цим проблемам присвячено численні праці Ю.О. Митропольського. Він започаткував загальний метод розв’язання згаданих проблем. Для корекції орбіт супутників, у процесі запуску ракет, в оборонній промисловості використовуються фундаментальні висновки Юрія Олексійовича.

Ю.О. Митропольський створив алгоритм побудови асимптотичного розкладання нелінійних диференціальних рівнянь, що описують нестаціонарні коливальні процеси, розробив метод вивчення одночастотних процесів у коливальних системах з багатьма степенями свободи. Учений досліджував системи нелінійних диференціальних рівнянь, що описують коливальні процеси у гіроскопічних та сильно нелінійних системах, розвинув теорію інтегральних многовидів і метод усереднення.

Ю.О. Митропольський створив науковий колектив, який примножує традиції школи нелінійної механіки академіків М.М. Крилова та М.М. Боголюбова. Наукову роботу вчений успішно поєднував з педагогічною. Майже 40 років Юрій Олексійович читав лекції на механіко-математичному факультеті Київського університету.

Колеги і друзі знали Юрія Олексійовича як високоморальну і принципову людину. Він належав до рідкісної когорти вчених, які людей цінують за їхні здібності. Тридцять років академік Ю.О. Митропольський очолював Інститут математики НАН України. На той час діяли жорсткі закони, що стосувалися вікових обмежень для директорів академічних інститутів. Юрій Олексійович у належний термін залишив крісло адміністратора. Це аж ніяк не змінило темпів його творчої роботи, не зменшило кількості ідей, творчих задумів. Приклад Ю.О. Митропольського доводить – вченого визначають не звання, не посади, а винятково творча активність і плідність його ідей.

Юрій Олексійович був дійсним членом Національної академії наук України, Російської академії наук; іноземним членом заснованої в 1711 році Болонської академії наук (Італія) – однієї з найстаріших академій Європи, іноземними членами якої були М.Ломоносов, П.Чебишев, Д.Мендєлєєв, І.Мечников, Н.Бор, М.Кюрі, Д.Гільберт, А.Пуанкаре та ряд інших всесвітньо відомих учених.

За видатні наукові досягнення в 1986 році Ю.О. Митропольському присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Він удостоєний Ленінської премії (1965), Державної премії УРСР (1980), Державної премії України (1997), премій НАН України імені видатних учених: М.М. Крилова (1969), М.М. Боголюбова (1993), М.О. Лаврентьєва (1999). За цикл праць «Асимптотичні методи нелінійної механіки» він відзначений Золотою медаллю імені О.М. Ляпунова (1986).

У 2007 році за досягнення у розвитку математичних наук, активну педагогічну, науково-організаційну та громадську діяльність академіку Ю.О. Митропольському присвоєно звання «Герой України» з удостоєнням ордена Держави.

Помер академік Ю.О. Митропольський 18 червня 2008 року в Києві.

М.В. Шмигевський