Єдиний на пострадянському просторі вчений, популярність якого можна порівняти зі славою зірок кіно, естради та спорту, – Сергій Петрович КАПИЦЯ. Телепрограмі «Очевидне – неймовірне» він присвятив половину свого життя. До його голосу прислухалися і вчені, і політики. На засіданні Генеральної Асамблеї ООН Сергій Петрович став лідером серед 18 найбільш відомих інтелектуалів планети в обговоренні актуальної проблеми світу – діалогу між цивілізаціями. Офіційно увійшов до числа інтелектуальної еліти нашої планети.

Сергій Петрович Капиця – відомий радянський вчений і видатний популяризатор науки, доктор фізико-математичних наук, професор, працював в Інституті фізичних проблем, який носить ім’я його батька Петра Леонідовича Капиці.

Сергій Петрович Капиця належить до династії російських учених, що внесла значний вклад у розвиток світової науки. Його дід – академік Олексій Миколайович Крилов – відомий російський математик і кораблебудівник, яскравий представник російської наукової еліти початку минулого століття. Батько – Петро Леонідович Капиця – лауреат Нобелівської премії, член більш ніж 30 академій і наукових товариств світу, великий фізик-експериментатор, інженер і мислитель, гордість Росії ХХ століття. Його брат – Андрій Петрович Капиця – відомий географ, почесний професор МДУ і член-кореспондент РАН.

Сергій Петрович народився 14 лютого 1928 року в Кембриджі (Англія), де в той час у знаменитій лабораторії Резерфорда працював його батько. Варто зазначити, що на його хрестинах був присутній ще один великий російський учений, фізіолог Іван Петрович Павлов, лауреат Нобелівської премії 1904 року.

Сергій почав навчання в школі Кембриджа, але закінчити її там йому не вдалося. У ті роки його батько, Петро Леонідович Капиця, часто приїздив до СРСР і безперешкодно повертався до Англії. Він вважався радянським ученим, який знаходиться у «тривалому закордонному відрядженні». Однак восени 1934 року, коли П.Л. Капиця приїхав до СРСР для участі в Менделєєвському з’їзді, повернутися до Англії йому не дозволили.

У 1935 році Анна Олександрівна, мати Сергія, разом із ним і його молодшим братом Андрієм, слідом за чоловіком переїхала до Радянського Союзу. Під час війни сім’я жила в Казані, де в 1943 році Сергій Капиця закінчив навчання в школі екстерном. Повернувшись до Москви, він вступив на літакобудівний факультет Московського авіаційного інституту (МАІ), який закінчив у 1949 році. З цього часу розпочалася кар’єра Сергія Петровича Капиці як інженера і вченого.

Протягом двох років після закінчення інституту С.П. Капиця працював у Центральному аерогідродинамічному інституті імені М.Є. Жуковського, займався питаннями теплопередачі та аеродинамічного нагріву при великих швидкостях потоку. За результатами цих досліджень захистив кандидатську дисертацію в 1956 році. З 1951 по 1953 роки він – молодший науковий співробітник Інституту геофізики. З 1953 року працює в Інституті фізичних проблем АН СРСР (РАН) науковим співробітником, завідувачем лабораторії, провідним науковим співробітником, головним науковим співробітником; одночасно, з 1965 року, викладає в Московському фізико-технічному інституті (МФТІ), професор, завідувач кафедри.

У 1949 році Сергій Петрович одружився з Тетяною Алимівною Дамир. У них троє дітей: син Федір, доньки Марія і Варвара, а також четверо онуків.

Цікава деталь, яка красномовно говорить про різнобічність захоплень Сергія Петровича. З 1957 року він серйозно займався підводним спортом. Разом з академіком Аркадієм Бейнусовичем Мігдалом, видатним фізиком-теоретиком, одним із творців радянського акваланга і організатором Федерації підводного спорту СРСР, він серед перших у країні освоїв плавання з аквалангом, брав участь у багатьох експедиціях, був обраний заступником Голови Федерації підводного спорту СРСР.

Коло наукових інтересів С.П. Капиці також надзвичайно широке. Він автор праць у галузі надзвукової аеродинаміки, земного магнетизму, прискорювачів елементарних частинок, прикладної електродинаміки, синхротронного випромінювання, ядерної фізики. У галузі прискорювачів у 1972 році він одним із перших вказав на необхідність створення спеціалізованих накопичувальних кілець як джерел синхротронного випромінювання, що стало новим потужним напрямком досліджень у різноманітних галузях науки. Праці професора С.П. Капиці в галузі прикладної електродинаміки привели до розробки і створення мікротрона.

Передусім фізик, Сергій Петрович завжди приділяв велику увагу історії науки, методиці і теорії навчання. У 1973 році він опублікував вельми цікаву книжку «Життя науки» – зібрання більш ніж 100 вступних слів і передмов до основних наукових трактатів – від епохи Коперніка і до сьогодні.

Фізиці, при всій важливості її місця в науковій біографії Капиці, довелося потіснитися, щоб надати місце його багаторічним дослідженням у галузі демографії. Основний предмет цих досліджень – демографічна революція, динаміка росту населення Землі, застосування в прогнозах на майбутнє теорії динамічних систем і широко відомих методів теоретичної фізики і синергетики, розробка феноменологічної математичної моделі гіперболічного росту чисельності населення Землі. С.П. Капиця – автор багатьох наукових публікацій із цих питань, у тому числі книжки «Загальна теорія росту населення». Він дуже багато зробив і для популяризації демографічних знань, і для підвищення престижу демографічної науки в суспільній свідомості.

Велику, воістину всенародну популярність принесла С.П. Капиці створена ним телевізійна програма «Очевидне-неймовірне», яка виходила з 1973 року при його незмінній участі як ведучого. І це – лише частина його науково-просвітницької і науково-публіцистичної, та й більш широко – його науково-громадянської діяльності. Він був головним редактором науково-інформаційного журналу «У світі науки»; науковим керівником Російського нового університету; Президент Нікітського клубу; заступник голови Російського Пагуошського комітету.

Сергій Петрович Капиця був членом Європейського фізичного товариства, Світового інституту науки, Міжнародної федерації аеронавтики, Римського клубу, Європейської Академії, Міжнародної академії гуманізму, Манчестерського літературного і філософського товариства, Світової академії наук і мистецтв, Міжнародної комісії з культури і розвитку, Академії Російського Телебачення і цілого ряду інших товариств.

Нижче наведено деякі висловлювання С.П. Капиці, що яскраво характеризують його стиль мислення і життєві позиції вченого і громадянина.

- Мораль завжди пов’язана з відповідальністю. Це головна властивість будь-якого здорового суспільства.

- Зростання матеріальної культури випереджає зростання культури духовної.

- Культуру треба насаджувати! Навіть силою… Інакше нас усіх чекає крах.

- Якщо наука в катастрофічному стані, то не дивно, що в газетах так мало наукових новин. Не кажучи про те, що в нас відсутня культура цієї справи. Всі значні наукові центри на Заході мають прес-служби, які забезпечують журналістів новинами. А в наших інститутах цим займаються випадкові люди, що випадково знайомі з якимись журналістами.

. - Із фізико-технічного інституту, де я завідував кафедрою до свого 70-річчя, за десять років до США виїхало приблизно півтори тисячі осіб. Десята частина всіх випускників. А підготовка одного такого спеціаліста в США коштує від мільйона до двох мільйонів доларів.

- Шанс є завжди. Але для цього повинні бути створені умови. Має не на словах, а на ділі змінитися ставлення суспільства, держави, нарешті, нового капіталу до науки і освіти.

- Застосування до демографічних досліджень методів сучасної фізики дало цілком неочікуваний результат. Виявляється, населення світу ще деякий час буде бурхливо зростати, але приблизно через п’ятдесят років, досягнувши позначки 10-12 мільярдів чоловік, зростання припиниться, і число людей у світі в подальшому буде залишатися стабільним. Причому цим даним можна вірити, оскільки вони практично збігаються з прогнозами ООН та інших не менш поважних інституцій на найближчі десятиліття.

- Дестабілізація і хаос, що супроводжують глобальний демографічний перехід, можуть призвести до гігантських соціальних катаклізмів. Ми вже й тепер для себе становимо загрозу, а через 50 років, до моменту глобального демографічного переходу, у нас швидше за все буде загрозливо велика кількість засобів знищити самих себе. Нас очікує або стагнація, або якісний розвиток. Якщо ми це зарані усвідомимо, якщо зможемо вижити в усіх цих випробуваннях… розпочнеться нове життя, в якому провідну роль будуть відігравати культура, освіта і наука.

- Людство як система, як організм, стрімко виходить з пори юності і настільки ж стрімко входить у зрілість. Головним пріоритетом, вважаю, стане якість життя, розвиток культури, науки, освіти, загальне прагнення підняти кожного члена людської спільноти на якісно новий щабель.

Підготував М.В. Шмигевський