Як відомо, папір був винайдений у Китаї на початку нашої ери. Не важко підрахувати, що цьому важливому відкриттю вже 2000 років. До середини ХІХ століття основним матеріалом його виготовлення слугували волокна льону, пеньки і бавовни, одержувані з ганчір’я. Розвиток друкованої справи, зростання паперового виробництва та гострий брак ганчір’я сприяли тому, що, починаючи з середини XIX століття, хімічно оброблені рослинні волокна у вигляді целюлози стали з успіхом замінювати ганчір’я, і в даний час бавовна застосовується відносно рідко – лише для дорогих сортів.

Різновидів паперу безліч: письмовий, обгортковий, для друку, картографічний та інші. Коли ми хочемо щось намалювати, ми замислюємося над тим, який папір вибрати. Він має відповідати певним вимогам. Для малюнка олівцем потрібний проклеєний папір, найчастіше, білий. Такий самий потрібен для робіт тушшю або аквареллю. А для офорту – слабо проклеєний, щільний та ледь вологий. Щільність, зернистість чи гладкість – все має значення. Іноді малюють на папері сірого, кремового чи пісочного кольору та інших відтінків. Художник може віддавати перевагу паперу ватманському або верже (з видимими на просвіт смугами). Словом, все визначається його власним смаком. Вибір паперової основи – один із багатьох складових творчого почерку художника.

Колекція творів Михайла Олександровича Врубеля (1856 – 1910) у Національному музеї «Київська картинна галерея» – одна з найзначніших. Відмінною особливістю колекції є велика кількість робіт на паперовій основі. «Східна казка», «Натурниця в обстановці Ренесансу», «Голова Демона», «Надгробний плач», «Ангел з кадилом і свічкою», «Шипшина» – ось лише невеликий перелік шедеврів, виконаних на папері.

У зв’язку з роботою над музейним каталогом було досліджено паперову основу понад 150 малюнків та акварелей Врубеля, проведено мікрохімічні дослідження складу паперу по волокну, а також визначено мікродомішки, які містяться в паперовій основі творів, що належать до різних періодів його творчості. Для цього було взято мікроскопічні проби зразків паперу. Дослідження проводили в київському Інституті геохімії за допомогою спеціального приладу для електронно-зондового аналізу.

Результати дозволяють говорити про надзвичайну різноманітність паперових основ, що використовувалися художником. Іноді він малював на звичайному папері для письма. У музейних зібраннях графіки М. Врубеля є кілька різновидів такого паперу. Ранні малюнки – «Маргарита», «Фауст і Мефістофель», «Дама в ротонді», що належать часу навчання на юридичному факультеті Петербурзького університету, тобто, до вступу до Академії мистецтв, виконані на гладкому білому папері. Він настільки тонкий, що малюнок пером місцями проступає зі зворотного боку.

Письмовий папір вищої якості Михайло Олександрович використовував під час перебування в Італії. Взимку 1884 року він вирушив до Венеції для ознайомлення з давніми візантійськими мозаїками та фресками та роботи над образами для іконостасу Кирилівської церкви. Перебування затягнулося майже на півроку. З Венеції він писав листи рідним, друзям, знайомим, поділяючись своїми думками та враженнями. Одним із кореспондентів була дружина професора Адріяна Вікторовича Прахова – Емілія Львівна. Розповіді про побачене у Венеції та на острові Торчелло доповнювалися у листах малюнками, зробленими з пам’яті. Для «ілюстрованих» листів він використовував поштовий папір двох типів: щільний дрібнозернистий і тонший, з добре видимими на просвіт смугами (типу верже). Сепію «Пам’ятник Коллеоні», на звороті якої зберігся уривок листа до Прахової, виконано на щільному дрібнозернистому папері кремового відтінку. А портрети художника Самуїла Гайдука та видатного хіміка Дмитра Менделєєва, з яким Врубель зустрівся та познайомився у Венеції на площі Сан-Марко, виконані на папері типу верже.

У «київський» період Врубель часто працював на так званому акварельному папері – щільному, як правило, з яскраво вираженою зернистою фактурою. Було вивчено п’ять різних видів цього паперу, що відрізняються кольором, розміром та фактурою. Дослідження показало, що папір складається з волокон льону з поверхневим проклеюванням.

Іноді митець використовував і спеціальні види паперової основи, що не належать до сортів акварельного або рисувального паперу. Наприклад, акварель «Індійський орнамент (для вишивки по канві)» виконана на так званому міліметровому папері, на якому масштабна сітка нанесена друкованим (механічним) способом. Для орнаментальної композиції «Тюльпани (мотив для випалювання)» він використав перше, що попалося під руку – звичайний нотний папір. Микола Прахов вважав, що цей орнамент Врубель написав для рами камінного екрану в маєтку Сави Мамонтова Абрамцево.

Як основа Михайлом Олександровичем нерідко використовувався і картон. Найчастіше митець застосовував його як підкладку, на яку наклеював ескіз, малюнок чи закінчену роботу. Акварель «Східний танець», виконана на невеликому аркуші світлого дрібнозернистого паперу, наклеєна на невеликий фрагмент жовтого (так званого «солом’яного») картону. Наклеєна вона була Врубелем власноруч. Про це свідчить авторський підпис та дата, проставлена саме на картоні. Наявність целюлозних волокон із соломи у картоні-підкладці показав хімічний аналіз.

Кольори використовуваної художником паперової основи відрізняються різноманітністю: білий, кремовий, жовтий (різних відтінків), сіро-блакитний. У зібраннях музею зберігається альбом (з етикеткою фабрики конторських книг Г.Т. Корчак-Новицького), куплений Врубелем у Києві, з малюнками 1884 -1885 років. Цей маленький альбом він носив у кишені своєї оксамитової куртки і заносив туди все, що привертало його увагу на шляху до Кирилівської церкви. Серед олівцевих начерків там можна знайти листя чагарників і траву, коней, що пасуться на Куренівці, візник на возі, запряженому волами, суслон хліба. Ці замальовки наче занурюють нас у неспішне життя однієї з київських околиць другої половини ХІХ століття. Альбом зброшурований з паперу трьох кольорів і різної фактури: щільної дрібнозернистої білого та жовтого кольорів, і пухкої та шорсткої блакитної (вірніше, сірої з блакитними прожилками).

На аркуші такого ж паперу з блакитними прожилками, тільки більшого розміру та темнішого відтінку сірого кольору, виконаний малюнок пером «Прахова за читанням». На верхньому краї листа видно сліди брошурування. Розмір цього начерку збігається з етюдом голови Христа для іконостасу Кирилівської церкви, виконаному на білому папері. Можливо, обидва малюнки виконані на аркушах одного альбому для малювання, так само зброшурованого з різнокольорового паперу.

Сіро-блакитні листи з цього альбому були використані і для першого ескізу голови Богоматері. Спочатку на білому щільному дрібнозернистому папері (типу ватман) Михайло Олександрович фіолетовим кольором намітив силуетом жіночу напівфігуру, додавши навколо голови малиновий контур, що символізує зорю. Потім, відшукавши щільний коричневий картон, наклеїв ескіз на середину, а довкола – смуги сірувато-блакитного паперу з альбому для малювання. Коли вона трохи підсохла, праворуч став Зустрічаються у графічній колекції художника й інші сорти картону. Тонкий світлий високосортний картон (з тисненням у вигляді палітри з написом: «Ю.Ф.Брокманъ Николин проездъ Дом №10 въ Москве») послуговує, наприклад, основою для композиції «Два ангели», що відноситься до «московського» періоду. Цей малюнок розпочатий був Врубелем на невеликому аркуші білого ватману. Розмір цього листа виявився недостатнім для розміщення всієї задуманої композиції, і Михайло Олександрович підклеїв до нього щільний картон більшого розміру, продовживши на ньому малюнок.

Доклеювання (доточування) паперових смуг для продовження композиції, що не вміщається на аркуші, – характерна особливість врубелівського творчого почерку. Художник, як правило, не робив нарису всієї композиції, а починав працювати прямо з якоїсь деталі, продовжуючи вибудовувати від неї весь малюнок або акварель у різних напрямках. Коли простір аркуша закінчувався, для продовження роботи художник збільшував формат аркуша, приклеюючи фрагменти паперу. Цей прийом можна спостерігати у знаменитій акварелі «Ангел з кадилом і свічкою» і в роботі «Демон, що стоїть», в нижній частині яких видно смугу доклеєного ватманського паперу.

Характерним для Михайла Олександровича було двостороннє використання паперової основи. Писав він на звороті своїх робіт. Наприклад, мініатюрний пейзаж з тополями зроблено на звороті акварелі «Куренівка», «Жіноча голова (Е.Л. Прахова)» – на звороті акварельного начерку букета у вазі; для малюнка «Два ангели» використано папір, на звороті якого раніше було зроблено ескіз композиції «Лель на тлі беріз». Використовував часом і зворотний бік чужих малюнків. Так, ескіз для розпису Володимирського собору Архангел Михаїл був виконаний на звороті малюнка Павла Сведомського Ангел. А деякі малюнки та нариси «київського періоду» зроблені на аркушах з дитячого альбому дочки Прахових, з дитячими малюнками, що збереглися на них.

Серед різновидів паперу, який Михайло Олександрович використав для своїх творів, трапляються зразки з водяними знаками або, як їх ще називають, філігранями. Хоча папір винайшли китайці, водяні знаки на ньому з’явилися виключно завдяки європейцям і через кілька століть. Ці видимі на просвіт зображення, які не можна було знищити, не пошкодивши аркуша, були знаком власності виробника паперу, підробка якого суворо каралася. У той самий час для покупців паперу водяний знак був свідченням якості товару. За допомогою філіграні папір можна датувати буквально до десятиліття.

Філіграні зустрічаються у музейних зборах графічних творів Врубеля не часто. Це пов’язано з тим, що художник використовував найчастіше не цілий аркуш, а половину, чверть чи восьму його частину. Водяні знаки є майже на всіх аркушах так званого «венеціанського» альбому, який придбав художник у Венеції. Це папір французької фірми САNSON, щільний, дрібнозернистий жовтуватого відтінку. Двічі зустрічається філігрань фірми WHATMAN: «Аркуш бегонії» та «Біла азалія без стебла». Причому обидві філіграні включають дату: 1886.

Незважаючи на різноманітність паперових основ, що кидається в очі, яка, безумовно, підтверджує свідчення сучасників Врубеля про те, що він малював на всьому, що підвернеться під руку, не переймаючись вибором паперу, все-таки можна помітити певні переваги. Матеріали дослідження зразків з Київського національного музею російського мистецтва дозволяють зробити висновок, що Михайло Олександрович Врубель віддавав перевагу щільним сортам паперу, дрібнозернистим або з великим зерном (торшон) і різноманітними фактурами.

Вивчення паперової основи робіт Врубеля кінця ХІХ століття представляє певну складність. Використання стандартних наповнювачів, відбілювачів, наклейок та сировини для паперової маси ускладнює ідентифікацію та датування паперу.

За результатами дослідження мікродомішок паперу за допомогою мікрозондового аналізу можна сказати:

- у папері «київського» періоду присутні Pb (свинець); As (миш’як); Co (кобальт); Ca (кальцій); K (калій); Fe (залізо); Zn (цинк).
- у папері «московського» періоду є незначна кількість Mg (магнію); значна кількість Ca (кальцію); K (калію); а також є S (сірка), яка, ймовірно, є залишками сульфітної або сульфатної обробки целюлози при її відбілюванні. Ti (титан) і Ba (барій) перебувають у малих кількостях (мабуть, присутність цих елементів носить природний характер). – папір «венеціанського» альбому містить значну кількість S (сірки); Mg (магнію); Ca (кальцію); K (калію); у ній відсутні мікропрімісі As (миш’яку); Pb (свинцю); Co (кобальта).      

О.С.Пушкін у своєму геніальному творі «Моцарт і Сальєрі» стверджував, що алгеброю перевірити гармонію неможливо. І мав рацію. Але наука дає нам дивовижну можливість, якщо не розкрити секрети творчості, то значно розширити наші уявлення про сам процес створення творів мистецтва.

Н.Є.Агєєва, мистецтвознавець

Словничок
Папір ватманський – щільний з поверхневим проклеюванням папір для креслення та малювання аквареллю, відрізняється великою опірністю до стирання; отримав назву від прізвища англійця Дж. Ватмана (J.Whatman)
Папір верже (фр. Vergé – смугастий) – білий або кольоровий папір з яскраво вираженою, видимою на просвіт, сіткою з частих смуг (вержери), перетнутих під прямим кутом більш рідкими смугами (понтюзо). Спочатку верже виготовлявся з лляного і прядив’яного ганчір’я, відрізнявся високою міцністю.
Папір міліметровий (англ. cross-section paper, profile paper, squared paper) – масштабно-координатний папір, розмічений на клітини (зі стороною 1 мм, 0,5 см, 1 см), призначений для виконання креслень, схем, графіків.
Папір нотний – папір для запису звуків (нот) з нанесеними на неї групами паралельних горизонтальних ліній (по п’ять ліній у групі). Така група ліній називається нотоносцем чи нотним станом.
Водяний знак (філігрань) – видиме зображення або малюнок на папері, який виглядає світлішим при перегляді на просвіт. Водяний знак отримують вдавлюванням металевого сітчастого валика або егутера (дендиролі, рівнювача) в папір у процесі її виготовлення.
Куренівка – район у Києві, відомий із середини XVII століття. Назву пов’язують із козацькими куренями. За іншою версією район свою назву отримав за назвою річки Курячий Брід, що витікає з яру поблизу вулиці Мостицької.
Суслон – кілька снопів, поставлених у поле для просушування стійма, колоссям вгору, і покритих зверху ще одним снопом.
Торшон (TORCHON) – папір білого кольору, без кислот, стійкий до старіння. Термін «торшон» характеризує поверхню як крупнозернисту, шорсткувату.
Електронно-зондовий мікроаналіз – методика, що дозволяє за допомогою електронного мікроскопа або спеціального електронно-зондового мікроаналізатора (мікрозонд) отримати інформацію про хімічний склад зразка в довільно обраній ділянці мікроскопічних розмірів.