Мені доводиться досить часто спостерігати, як людина, яка проходить співбесіду з роботодавцем, доволі  важко справляється з хвилюванням, тривогою і, як результат, демонструє не власний досвід, компетенцію, високу самоефективність, а  – розгубленість і невпевненість або, навпаки, агресію. Думаю, що страх виступу перед аудиторією знайомий багатьом людям, незалежно від віку.

Одна юна дівчина поділилася зі мною тим,  що їй довелося кинути заняття музикою, хоча вона мала великі здібності, через страх виступів перед аудиторією. Велика частина молодих людей переживає страх перед іспитами, якщо умовою їх здачі є усна відповідь.

Сьогодення вимагає від кожного з нас не лише володіння певною сумою знань та досвіду, а  й сформованої навички  переконливої аргументації. І цьому треба вчитись. Безумовно, страх змушує нас бути обачними. З іншого боку, страх перетворюється у проблему, коли заважає нашому розвитку. То ж прислухайтесь до порад.

1. Відмовтесь від думки, що ви повинні бути завжди досконалими. Від помилок не застраховані навіть професійні оратори. На помилках учаться, вони не призводять до смертного вироку.
2. Уявляйте результат свого виступу, якого ви прагнете в усіх відчуттях і фарбах. Забороніть собі уявляти власний провал. Зосереджуйтесь на позитивному.
3. Продумайте зміст доповіді, підготуйтесь до неї.
4. Сприймайте слухачів як друзів, любіть їх. Що посіяв, те й пожнеш.
5. Залиште минуле позаду. Пам’ятайте, що добрі  оратори виросли з не дуже  вмілих. Живіть тут і зараз.
6. Відпочивайте та ухиляйтеся стресів перед виступом.
7. Ухиляйтесь від вживання стимуляторів (наприклад, заспокійливих).
8. Вдягніться відповідно події.
9. Пам’ятайте про дихання. Тривога викликає напруження м’язів грудної клітки та горла, перекриваючи доступ кисню у легені. Це призводить до того, що голос може звучати як писк чи скрип. Глибоке дихання збагатить ваші легені та мозок киснем і, звільнивши горло та грудну клітку, допоможе краще звучати вашому голосу.
10. Фокусуйте погляд на дружніх обличчях.

Важливо враховувати,  що наша переконливість на 30 відсотків складається з того, що ми кажемо і на  70 відсотків, як ми доносимо інформацію.  Сімдесят відсотків  включають невербальне мовлення, а саме: дихання, логічний наголос, інтонацію, силу голосу, темп, паузи, емоційність, міміку, мову тіла, жести, манери, зовнішній вигляд, контакт з аудиторією тощо.

Чи бувало у вас так, що розмовляєте з людиною, яка говорить, мов співає, а ваше серце підказує вам: «… не вір»?  Йдеться  про підказку  від безсвідомого. Адже всі  елементи невербального мовлення є автоматичними, природними для будь-якої людини, частіше неусвідомленими нею. Їх важче контролювати, ніж слова. Тому в разі, коли зміст того, що говорить людина, не співпадає з тим, як вона це робить, ми схиляємося до сумнівів щодо сказаного нею. Особливої уваги слід  надавати жестам.

Перешкодою у риториці є невміння добирати слова, малий словниковий запас активного мовлення. Цьому можна зарадити певними вправами.

Варіант наодинці. Подивіться навкруги. Зупиніть око на одному предметі. Промовте його назву і відведіть очі. Ми працюватимемо не з конкретним предметом, а – узагальнюючи його рід.  Доберіть до цієї назви якнайбільше слів-ознак, потім – дій, після цього – асоціацій. Спробуйте рахувати слова. Ви помітите, що з кожним разом їх добирати буде легше, а кількість  поступово збільшуватиметься.

Варіант у гурті. Ця гра допомагає у дорозі побороти нудьгу, розвинути спостережливість, увагу, пам’ять. Почергово кожний учасник називає що-небудь (істоту чи предмет),  що  потрапило на око. Правила: не можна повторювати вже назване; не дозволяється тримати довгу паузу. У разі порушення – вибуваєш із гри. При бажанні подібні ігри можна знайти у літературі або придумати самостійно.

Потрібно враховувати те, що найкраще засвоюється  повідомлення, яке складається  з невеличких фраз у 10-13 слів. Якщо слів 14-18 – добре; вже 19-25 – задовільно; а більш як 30 слів – взагалі не сприймається.

Сприйняттю мовлення заважають: вживання мовних штампів, канцеляризмів, жаргонізми, слова-паразити, прояви невпевненості, помилки у відмінюванні чисельників, наголосі,  не чітке мовлення, манерність, вживання  великої кількості іноземних слів.

Будь-який виступ  на публіці – це діалог. Ви відчуваєте реакції слухачів, вони впливають на ваш виступ. Слід  сказати, що цей діалог може бути діалектичним чи хорестичним. Діалектичний діалог будується на пошуку істини, у ньому головне – це рішення проблеми. Хорестичний діалог  має місце у випадку, коли головним завданням ораторів є виграти полеміку на свою користь.

При підготовці до виступу  маємо зважати на аудиторію: її кількісний склад, настрій тощо. Чим різноманітніша аудиторія, тим більш різноманітною має бути  ваша аргументація.

Що таке аргумент? Аргумент – це логічне доведення, істинність якого перевірена практикою, яке   використовують для доказу твердження. До підбору аргументів пред’являються вимоги: істинність, несуперечність, достатність. Досить сильними є аргументи-авторитети. Наприклад, для підлітків авторитетною може бути думка певного співака, актора; для науковців – визначних учених, діячів тощо.

Для успішного виступу потрібно готуватись поетапно:

1. Складання попереднього плану (Про що говорити?).
2. Підбір матеріалів.
3. Побудова композиції виступу (Що за чим казати).
4. Робота над текстом виступу. (Як краще сказати?)
5. Засвоєння та озвучування тексту.

Завдання оратора – мінімальними засобами донести до слухачів основну ідею виступу, підтримуючи інтерес аудиторії протягом усієї промови. І вашими друзями у цьому можуть бути  влучні метафори, притчі, поезія, акторські здібності. Цицерон перед виступом вглядався у дзеркало. Спробуйте потренуватися перед дзеркалом і ви. Багато людей починають учитися риториці тільки після того, як побачать себе, з власними ужимками. Починають розуміти, що потрібно вчитись.

Досконалої промови бути не може. Будь-яка публічна промова може бути виголошена краще, ніж вона була сказана. То ж вчимося разом!

Л.О. Шкловцова, психолог