(1801 - 1861)

Одне з почесних місць в історії математики належить нашому співвітчизнику Михайлові Васильовичу Остроградському. Він був обраний членом Туринської, Петербурзької, Римської, Американської та Французької Академій Наук, а слава цього вченого в Росії була настільки велика, що батьки, бажаючи заохотити молодих людей до навчання, говорили: «Вчися, і будеш, як Остроградський».

Михайло Васильович Остроградський народився у 1801 році в с. Пашенівка Полтавської губернії. Походив з родини збіднілих дворян, які мали глибоке козацьке коріння. У патріархальній сім’ї Остроградських зберігалися звичаї батьків і розмови велись українською мовою. Дитинство своє Михайлик проводив у спілкуванні з сільськими ровесниками, він на все життя зберіг у собі любов до своєї домівки, до рідного краю.

Уже в ранньому дитинстві він захоплювався всілякими вимірюваннями, вимірював різні предмети: іграшки, вози, дерева, його цікавила глибина кожного колодязя, розміри кожної ями, глибина ярів.

Коли Михайликові виповнилося 8 років, батько віддав його до Полтавської гімназії. Але хлопчик жвавої та веселої вдачі, особливою старанністю не відзначався. Незважаючи на очевидні здібності, науками він не захопився і мріяв лише про те, щоб стати військовим. До речі, для цього він мав усе необхідне — богатирську зовнішність, міцне здоров’я, рідкісну спостережливість.

У 15-річному віці молодий Остроградський виїхав з батьком до Петербургу, щоб записатися в гвардійський полк Але з півдороги вони повернулись додому, оскільки батько засумнівався в доцільності свого наміру. Натомість він повіз сина у Харків, і в 1816 році юнак став студентом Харківського університету.

Спочатку навчання в університеті не дуже цікавило Михайла, який не полишав мрію стати військовим. Але все змінилося, коли він зблизився з молодим викладачем математики А.Ф. Павловським, у якого кілька місяців 1818 року жив на квартирі.

А. Ф. Павловський, педагог з широкою ерудицією, захоплений своєю професією, помітив надзвичайні здібності юнака і зумів пробудити у ньому свідомий інтерес до науки. Поступово Михайло починає вчитися з величезним захопленням і невдовзі вже дивує успіхами навіть свого вчителя.

У 1820 р. Остроградський був відзначений серед найкращих студентів університету, але видачу йому диплома затягували. Остроградському закидали нехтування лекціями з філософії та богослов’я, пропонуючи складати все нові й нові іспити.

Обурений таким ставленням до себе, юнак повертає до ректорату одержаний раніше атестат і від’їжджає до Парижу.

У Парижі Остроградський відвідує лекції Ампера, Коші, Лапласа, Пуассона. Незабаром він сам став випробовувати свої сили в математиці, обчислюючи особливо важкі інтеграли. Коші у своїх мемуарах згадує про оригінальні дослідження молодого вченого з Росії, «обдарованого великою проникливістю та дуже вправного в аналізі нескінченно малих». Лаплас по-батьківськи називає його своїм сином і перед смертю дарує юнакові одну зі своїх ще не надрукованих на той час праць.

У 1825 році Остроградський представив Французькій Академії роботу про поширення хвиль на поверхні рідини. У цьому ж році він почав свою педагогічну роботу в коледжі імені Генріха IV.

У 1828 році Остроградський повернувся до Росії. Тут він став викладати математику в Головному педагогічному інституті, Морському корпусі та в Михайлівському артилерійському училищі.

Лекції Остроградського завжди були ретельно підготовлені. Для підготовки до читання лекцій він користувався новітніми досягненнями французьких математиків, ще не відомих у Росії. Слухати його лекції приходили не лише студенти, але й викладачі, професори, відомі математики.

Один із студентів згадував, що вся зовнішність Остроградського справляла враження сили: «Дивлячись на його благородне високе чоло, на його приємне обличчя, яке виражало глибокий розум і твердість, ви відчували, що бачите перед собою могутнього мислителя…».

Діяльність видатного педагога мала вирішальне значення для підвищення рівня і ролі науки, та, в першу чергу, математики, механіки та інженерії в Російській імперії.

Його «Лекції з алгебраїчного і трансцендентного аналізу» (1837 р.) були першим досконалим посібником для студентів вищих шкіл Росії.

Михайло Васильович був енергійним проповідником прогресивних педагогічних ідей. Зокрема, він рекомендував у навчальному процесі додержуватися таких вимог: збуджувати в учнів інтерес; добиватися свідомого засвоєння; розвивати самостійне мислення. Остроградський писав, що вчителі повинні любити свою справу, бо «у хороших учителів будуть і хороші учні».

Свої педагогічні погляди він виклав у підручниках з елементарної та вищої математики. Учений був активним пропагандистом фізико-математичних досягнень, автором багатьох підручників з математики і механіки, на яких вчилися цілі покоління науковців та інженерів

Під впливом Остроградського з’явилися наукові школи, які дали світові таких видатних учених як П. Чебишев, М. Жуковський, О. Ляпунов, В. Стєклов, Г. Вороний, С. Чаплигін та ін. Він був одним із засновників знаменитої Петербурзької математичної школи.

Михайло Васильович був людиною високого рівня культури, досконало володів французькою мовою, був добре обізнаний з французькою класичною літературою, не кажучи вже про російську. Але улюбленим його поетом був Тарас Шевченко, майже всі вірші якого він знав напам’ять. Тарас Шевченко приїздив до Остроградського, і, як згадував поет, той приймав його в себе вдома «з розпростертими обіймами, як свого сім’янина».

Остроградський надрукував багато робіт із теоретичної механіки, математичної фізики, теорії чисел, алгебри та теорії ймовірностей. Отримав диференційне рівняння поширення тепла в рідинах і твердих тілах, знайшов формулу перетворення інтеграла за обсягом на інтеграл за поверхнею, відомий усім студентам як інтеграл Гаусса-Остроградського, ввів поняття сполученого диференціального оператора, довів формулу перетворення змінних інтегрування на подвійні та потрійні інтеграли.

Докази Остроградського наводяться тепер у всіх підручниках вищої математики. Він займався статистичними методами обчислення бракування з метою полегшення роботи з перевірки товарів, що поставляються армії.

Помер Остроградський раптово в 1861 році в Полтаві, по дорозі з дому до Петербурга.

Михайло Васильович Остроградський був одним з провідних математиків середини XIX століття.

Ми можемо пишатися нашим великим співвітчизником, якого ЮНЕСКО внесла до списку видатних математиків світу.

Ред.