Йоганн Вольфганг фон Гете (1749–1832) добре відомий у світі як найбільший німецький поет і письменник. Мабуть, найвідоміша його робота - філософська драма для читання «Фауст, трагедія». Вірші Гете перекладали українською - Іван Франко, Петро Гулак-Артемовський, Пантелеймон Куліш, Максим Рильський.

Але, крім письменництва, поет займався і природничими науками, зокрема, такими напрямками у фізиці, як акустика і оптика, мінералогією, а також ботанікою. Причому ботанікою з настільки глибоким інтересом, який, у поєднанні з його авторитетом і зв'язками, призвів до відкриття тієї хімічної речовини, без якої в сучасну пору багато хто не може обійтися вранці, - кофеїну.

Багато хто знає такі поняття, як «поет періоду романтизму» або «художник романтизму». Фрідліба Фердинанда Рунге (1795-1867) цілком можна назвати «хіміком романтизму». Він і жив у відповідний романтизму період часу, і тісно спілкувався і дружив із художниками і письменниками, - а плоди його наукових занять досі впливають на світ, починаючи з виділеного ним із хінного дерева хініну, продовжуючи внесеною у 1831 році під час епідемії холери пропозицією використовувати в якості дезінфікуючого засобу хлор і закінчуючи вельми і вельми чималим внеском у хімію барвників.

Помер він, правда, не молодим, як найчастіше «належить» романтикам від мистецтва, але теж у крайній бідності.

Крім того, він був тим ще вченим-зірвиголовою, який не відступав перед труднощами і не боявся працювати з небезпечними для здоров'я отруйними речовинами. До двадцяти п'яти років Рунге вже зробив собі ім'я в європейській науці, працюючи з красавкою (беладоною).

Його досліди показали, як рослинний алкалоїд із беладони, атропін, розслаблює м'язи; найяскравішою демонстрацією молодим дослідником отриманих ним знань стало закапування крапель екстракту беладони в очі кішці, щоб розширити зіниці. Мабуть, тут потрібна ремарка: таке закапування абсолютно безболісне. І сьогодні краплі з атропіном застосовуються в офтальмології для розширення зіниці як з діагностичною метою, наприклад, при дослідженні очного дна, так і в терапевтичних цілях при травмах або гострих запальних захворюваннях ока.

У 1819 році даний дослід, як пишуть кілька американських істориків у своїх великих «кавових» монографіях, що вийшли в 2000-2010-х роках, а також «штатівський» щомісячник «Today`s Chemist At Work», був продемонстрований Рунге не кому-небудь іншому, а саме Йогану Гете. Нині Гете - класик літератури всесвітнього рівня, але знаменитий і шанований він був уже за життя.

Гете, як уже зазначалося вище, також дуже цікавився ботанікою; а своє задоволення від інтелектуального спілкування з молодим і талановитим хіміком висловив у вкрай недешевому на той час подарунку - пакеті зі справжніми арабськими кавовими зернами сорту мокко, які він отримав із Греції. І саме Гете запропонував Рунге з'ясувати: а що ж таке всередині цих зерняток змушує людей відчувати себе куди як бадьоріше і зосередженіше.

За короткий період часу, в тому ж таки 1819-му, завзятий і наполегливий Рунге «розібрався» з подарунком поета і знайшов відповідь, що ж робить каву настільки заманливою і привабливою, - 1,3,7-триметилксантин. Оскільки дану речовину найлегше екстрагувати саме з кавових зерен, їй і дали загальноприйняту назву «кофеїн».

Коли ви, шановний читачу, будете насолоджуватися чашкою ароматної кави, приймаючи потрібний заряд кофеїну, - а ви, відчуваю, будете, наприклад, під час здачі сесії, надаючи собі вранці бадьорості перед відправленням на навчання або роботу, чи ж в дорогій серцю компанії кафешці , - то подумки подякуйте літератора Йоганна Гете (до слова сказати, у 1827 році обраного почесним членом Ради Харківського університету) і хіміка Фердинанда Рунге. Ну, і хоча б невелике спасибі не забудьте для тієї самої кішки.

Міодраг Драгоміловіч