У1896 році з нагоди освячення Володимирського собору в Києві проходили урочистості. Ось як цю подію описано в журналі «Нива» (№35,1896): «Урочистості розпочалися 20 серпня давно очікуваним освяченням собору, спорудженого в ім'я св. рівноапостольного князя Володимира, який перетворив язичницьку Русь в православну. Собор цей буде достойним і віковічним пам'ятником того, кому весь російський народ зобов'язаний осяянням світлом Христової віри. У створенні цього пам'ятника взяла участь посильною лептою вся Росія і у всій потужності позначився російський геній, – ось чому освячення храму св. Володимира можна вважати не тільки святом киян, а й святом всієї Русі».

Володимирський собор був побудований в 1862-1882 рр. в неовізантійському стилі. Початковий проект І.В. Штрома і П.І. Спарро пізніше був перероблений О.В. Беретті. У будівництві храму також брали участь архітектори Р.Б. Бернгард, В.М. Ніколаєв, інженер К.Я. Маєвський. Трьохнефну в плані споруду вінчають сім бань – п'ять над основним об'ємом і дві над нартексом, де влаштовані сходові башти, що завершуються дзвіницями. Собор справедливо вважається видатним зразком синтезу архітектури, образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва.

Художні роботи в храмі велися до 1896 р. Над здійсненням внутрішнього оздоблення зведеного до 900-річчя Хрещення Русі собору трудився потужний творчий колектив з 96 художників і декораторів, керований професором Адріаном Вікторовичем Праховим (1846 – 1916).

Над створенням настінних розписів працювали запрошені до Києва Віктор Васнецов, Михайло Нестеров, брати Павло та Олександр Свєдомські, Вільгельм Котарбінський, Михайло Врубель, Андрій Мамонтов, а також місцеві майстри – Микола Пимоненко, Віктор Замирайло, Олександр Курінний, Сергій Костенко, Степан Яремич та ін.

Створенню храмових розписів передувала величезна робота – вивчення історичних матеріалів, стародавніх художніх та іконописних пам'яток, написання попередніх ескізів. У різних музейних зібраннях зберігається безліч ескізів для розпису Володимирського собору, виконаних Васнецовим, Нестеровим та іншими художниками. Ескізи ці досліджені та давно вже введені в науковий обіг.

Вільгельму Олександровичу Котарбінському (1848 – 1921) належать «Преображення Господнє», «Четвертий», «П'ятий» і «Шостий» дні творіння та портрети відомих діячів церкви різних історичних часів.

Розповімо про одну з підготовчих робіт для розпису київського собору, раніше невідому фахівцям.

Ескіз із зображенням ангелів надійшов до Київського державного музею російського мистецтва (тепер Національний музей «Київська картинна галерея») в 1938 з Київського Державного музею українського мистецтва (тепер Національний художній музей України) під назвою «Ескіз стінного розпису» (Папір, соус, вугіль).

З моменту надходження до музею робота ніколи не реставрувалася. Стан збереженості не дозволяв експонувати її на виставках. Та в 2010 році ескіз був переданий в Національний науково-дослідний реставраційний центр України.

Художник-реставратор Світлана Яценко в одному з інтерв'ю розповіла про процес реставрації і дослідження експонату: «У мене була робота, яку я виконувала два роки, – це ескіз Вільгельма Котарбінського до розпису Володимирського Собору в Києві. Спочатку походження ескізу не було відомо, він надійшов до музею як невідомий розпис, але я пішла до Володимирського собору і знайшла там цей живопис.

Це робочий ескіз Котарбінського, наклеєний на фанеру, весь в дрібних плямах і численних розривах. В результаті мені довелося знімати твір фрагментами, тому що папір розкришувався і розшаровувався. Обробляла кожен зі шматочків основи, склеювала їх разом і дублювала на інший папір».

Виконаний з деякими змінами за ескізом Вільгельма Котарбінського розпис можна побачити на хорах собору. Три віконних отвори, над якими розташовано стінопис, позначені художником і на підготовчому ескізі. Ми бачимо ангельську ходу так званого Великого входу: ангели-диякони і ангели-священики простують з плащаницею і кадилами до престолу. Це частина композиції, яку називають «Небесна літургія» (або «Літургія ангелів»).

Композиція відображає уявлення про те, що під час Божественної літургії в храмі разом зі священнослужителями невидимо присутні співслужащі ангели. «Нині Сили Небесні з нами невидимо служать, се бо входить Цар Слави, се жертва таємна здійснена доріносітся» (слова з літургії).

«Жертва таємна здійснена доріносітся» – це якраз момент, зображений на розписі. Ангели несуть на плечах плащаницю із зображенням лежачого Христа; їх супроводжують ангели з кадилами. «Доріносіть» – супроводжувати когось в якості почесної варти. Це півкалька з грецького слова «доріфорео» – супроводжувати або охороняти кого-небудь. «Дорі» – древко списа, «Форі» – носити.

Цікаво, що на підготовчому ескізі, на відміну від самого настінного розпису, плащаницю ангели несуть на двох жердинах, які можна прийняти за держаки копій. Іноді слово «доріносіть» пояснюють урочистим римським звичаєм носити імператора на щиті легіонерів разом зі списами. Буквально «списоносіти», тобто носити на списах.

Дослідники творчості Котарбінського перелічують такі виконані ним у Володимирському соборі роботи: «Самостійно Вільгельмом Олександровичем написані фігури на стовпах бічних нав – внизу і на хорах. Це образи святих Йосипа Волоцького, Митрофана Воронезького, Нифонта Новгородського і Авраамія Смоленського (у південному нефі хорів), Микити Стовпника, Пафнутія Боровського, Варлаама Хутинського і Філіпа митрополита Московського (в північному нефі хорів), княгині Ірини-Інгігерди, князя Володимира Ярославича, князя Феодора Ростиславича Чермного і Миколи Святоші (на стовпах північного нефа внизу).

Крім того, художником створені композиції «Преображення Господнє» в південній частині собору, «Вознесіння» в північній частині, Четвертий, П'ятий, Шостий і Сьомий дні творіння».

Залишається нез'ясованим, чи сам Вільгельм Олександрович виконав розпис на хорах, або за його ескізом здійснив інший художник. Хочеться сподіватися, що ескіз для розпису собору св. Володимира «Небесна літургія» займе гідне місце в творчій спадщині Вільгельма Олександровича Котарбінського.

Автор висловлює подяку за допомогу в розшифруванні сюжету розпису Сергію Володимировичу Левченко.

Н.Є. Агеєва, Національний музей «Київська картинна галерея»