НАУКОЮ ПО НЕВІГЛАСТВУ!!!

Як кажуть, ми живемо в технократичний час, час нових і швидко змінюваних технологій. І сьогодні світ без мобільників і комп'ютерів важко уявити, тому що це зв'язок, швидкість контактів, музика, фото-відео. І ось ця вся технократія поступово відучила нас від ручок, паперу і написання тексту. Використовуємо ручку тоді, коли потрібно поставити свій підпис. Чи  вже забули? А навіщо писати від руки, коли є клавіатура? Саме так. Навіщо?

Багато фахівців у галузі освіти стверджують, що писання рукою є пережитком минулого і рекомендують його тільки дітям дошкільного віку й першокласникам. Починаючи з другого класу від цієї старомодної практики слід відмовитися і поліпшити навички набору тексту. Ми повинні йти «в ногу з часом», але мені більше подобається і сюди більше підійшло би «в руку з часом». А чи потрібно закидати папір і попередні гаджети: ручку, олівець, чорнило?

Давайте розбиратися що до чого.

При тому всьому, «з часом» зовсім не про прогрес, а скоріше про регрес. І регрес цей відбудеться не «з часом», а набагато швидше, ніж здається декому. Сучасні наукові дослідження доводять, чому так важливо писати від руки. Психологи і неврологи виявили, що між почерком і розвитком дитини існує глибокий зв'язок. Діти, які навчаються писати від руки, швидше набувають навичок читання, легше запам'ятовують і сприймають інформацію і більш креативні, так-так! Більш креативні!

Як для дітей, так і для дорослих важливо, чи пишемо ми від руки або використовуємо клавіатуру. Ніхто і не заперечує, друкування має практичні переваги, оскільки воно швидше і ми використовуємо миттєве виправлення помилок, але... ця ефективність знижує нашу здатність обробляти нову інформацію.

Двоє вчених: Пем А. Мюллер із Прінстонського університету і Даніель М. Оппенгеймер із Каліфорнійського університету, провели дослідження, яке показало, що студенти, які роблять замітки від руки, вчаться краще і обробляють інформацію глибше при написанні вручну в порівнянні з тим же процесом за допомогою клавіатури комп'ютера. Записуючи від руки, студент не тільки записує інформацію з лекції, а й організовує її, відображає і критично обробляє. Це більш багатий інтелектуальний процес, ніж просто введення інформації в комп'ютер.

Пол Блум, психолог з Єльського університету, хоч і скептично налаштований, але визнає, що дослідження, безперечно, «дає поживу для роздумів» і що «насправді, процес заміток вручну змушує нас вибирати підхід і визначати, що важливо і чому. Можливо, каже скептик, – це підсилює мислення». Правильно, молодець Пол! Написання від руки дає нам, і особливо нашому мозку, безліч переваг. Ось деякі з них.

Як стверджує французький психолог Станіслав Дахен, коли ми пишемо від руки, то активуємо унікальний нейронний контур. Рух/жест розпізнається в письмовому слові. Це робиться шляхом стимулювання мозку, все вказує на те, що ця схема відіграє важливу роль у розвитку мозку. Це полегшує навчання і запам'ятовування.

Дослідження, проведені професором Вірджинією Бернінгер із Вашингтонського університету в Сієтлі, показують, що учні школи та студенти, які пишуть рукописні твори, мають більш багатий словниковий запас і більш креативні (ось про це вже говорилося вище).

Що ж відбувається насправді? При написанні від руки нам потрібно планувати, а потім вживати дії, чого не можна сказати про набір букв на клавіатурі. Кінцевий ефект, тобто відновлена ​​буква, не ідеальна, а навіть іноді й крива. Крім того, кожна версія даного знака буде відрізнятися, що є стимулом для подальшого розвитку і більш глибокої діяльності мозку, яка в кожній формі призначена для розпізнавання конкретної букви.

Тут знову ми згадуємо про вплив письма на мозок, тому що воно, це саме письмо-написання посилює рухові шляхи нашого з вами мозку. Тоді як при наборі на клавіатурі кожна буква «а» буде виглядати однаково. Мозок не повинен докладати зусиль, щоб розпізнати їх, тут він відпочиває... і потрошку «відходить від справ», поступаючись місцем управління іншому процесу. Чи так це добре?

У починаючих писати дошкільнят у мозку утворюються мільярди синаптичних зв'язків. Писання від руки стимулює діяльність мозку і розвиває ці зв'язки постійно. Написання тексту від руки і малювання в тому числі, включають ліву веретеноподібну звивину (що відповідає, між іншим, за обробку лексичної інформації, читання), нижню лобну звивину (що відповідає за фронтальний мовний центр) і задню тім'яну кору (що відповідає за просторову орієнтацію). Ось чому важливо писати ручкою дітям шкільного віку і не дітям і не шкільного віку теж!!

Так, вчіть ці терміни, це теж корисно для вашого ж мозку!! Адже комп'ютерні терміни вчимо із задоволенням? А ці, фізіологічні, чим гірші?

Під час навчання письму психомоторні вимоги специфічні, різні для кожної букви алфавіту, а написання букв у різних комбінаціях навчає концентрації.

Як сказав один розумний юрист, писати рукою – це творчий акт, що розвиває творчі здібності людини, а друкувати на клавіатурі – це примітивна комбінаторика, тобто підбір комбінацій букв.

Може, хтось хоче посперечатися? Запрошуємо на сторінки журналу, який ви зараз читаєте.

І ось до чого ми дійшли тихо і непомітно в обіймах технократії. Фахівці, які займаються перевіркою робіт «Тотального диктанту», відзначають, що почерк учасників стає з кожним роком все гіршим і гіршим. І якби ж то тільки це: куди важливіше, як впливає на наш мозок поступова втрата навички письма «пером» на папері.

Як зазначила доктор філологічних наук, голова експертної комісії з перевірки «Тотального диктанту» у Єкатеринбурзі Анна Плотнікова:

– Цього року через деякі рукописні тексти майже неможливо було продертися, настільки нерозбірливо вони написані.

Причина зрозуміла не тільки фахівцям. Всі ми практично розучилися писати від руки, оскільки під рукою клавіатура комп'ютера. Наскільки це погано? Ось думки експертів:

Сергій Кисельов, завідувач лабораторії мозку і нейрокогнітивного розвитку департаменту психології Уральського Федерального Університету (Єкатеринбург).

Продемонструвати при письмі зразки каліграфії – зовсім не самоціль, зазначає вчений. По-справжньому важливо те, що графічна діяльність розвиває і підтримує в робочому стані базові мозкові механізми. Письмо від руки впливає на стан не менше десяти різних функцій: від обробки м'язової інформації (за це відповідають тім'яні відділи кори мозку) до механізмів, що забезпечують довільну регуляцію і контроль (тут відповідають лобні відділи).

За допомогою функціональної магніторезонансної томографії вчені наочно довели, що письмо від руки змушує «ворушитися» зони мозку, які відповідають за робочу пам'ять, просторові функції, здатність до переключення.

Дуже важливо, що коли дитина вчиться писати слова, переключаючись з однієї літери на іншу, а потім і речення, переходячи з одного слова на інше, вона одночасно розвиває і механізм перемикання у своєму мозку.

Для чого це потрібно? Це допомагає, наприклад, відмінно розвивати мову. Не «мекати», «нукати», «акати» і «гекати», а говорити складно, розгорнуто, а не короткими фразами. При цьому поступово вибудовувати і внутрішню логіку свого виступу. Цікаво, що в кінцевому підсумку ця навичка дозволяє людині переключатися з однієї ідеї на іншу, не зациклюватися, що так важливо у стрімко змінюваному світі навколо нас. Ця внутрішня гнучкість, здатність швидко перебудовуватися допомагають уникнути стресу в складних ситуаціях вже в дорослому житті.

Як каже Сергій Кисельов, письмо від руки – це складний комплексний вид діяльності, який бере участь у розвитку мозку людини. Натискання на клавіші не дає такого розвиваючого ефекту.

До слова, в деяких країнах сьогодні під час навчання поступово починають відмовлятися від написання рукою. Але в такому разі, на думку експерта, необхідно продумувати альтернативу, яка дозволить компенсувати всі мінуси такого рішення.

Наприклад, танці, гімнастика теж дозволяють учитися переходити з одного виду руху на інший, що у свою чергу розвиває механізм переключення в мозку. Дрібну моторику, яка працює в дуже тісній зв'язці: рука-мозок, можна написання рукою компенсувати ліпленням, в'язанням, роботою з дрібними деталями.

Але це досить специфічні види діяльності і підходять не для всіх дітей. А ось в інших країнах, навпаки, в благополучній Великобританії, наприклад, повертаються до письма ручкою.

Але що втрачають дорослі, які закинули ручку і папір і перейшли на гаджети? Як каже експерт, письмо від руки не тільки підтримує хороший рівень роботи багатьох функцій кори, а й з користю діє на глибинні механізми мозку. Відомо, що дрібна моторика справляє позитивний ефект на ретикулярну формацію мозку, а це своєрідна батарейка, яка підтримує працездатність усього мозку.

А ось Дмитро Суворов, культуролог, зовсім не схильний до драматизації ситуації. – Уявіть Пушкіна, який пише «Євгенія Онєгіна» в наші дні. Погодьтеся, було б дивно, якби він взявся за перо, якщо у нього поруч ноутбук. У кожного покоління своя технологія фіксації письма. Толстой писав «Війну і мир» металевою ручкою, а Булгаков, коли працював над «Майстром і Маргаритою», використовував вже «Ундервуд», друкарську машинку американського виробництва. Нарешті, «Сто років самотності» Гарсіа Маркес написав уже в епоху комп'ютерів.

Як зазначає експерт, все це великі твори, написані великими письменниками в різний час. І спосіб письма ніяк не вплинув на значимість їхньої творчості.

– Я взагалі дуже скептично ставлюся до численних алармістських теорій з приводу інтернету і «цифри», – говорить Дмитро Суворов. – Все це всього лише технології. Людина повинна ними керувати, а не вони людиною. І тоді все буде в порядку.

Свого часу розгорталася бурхлива дискусія, що ми втратили, переставши передавати інформацію із вуст в уста, тобто, пересказуючи події один одному. Так, напевно, щось втратили – емоційний фон, гостроту сприйняття, коли очі в очі, але в цілому це еволюційний процес. Його неминуче можуть супроводжувати свої злети і падіння, але це все одно рух вперед.

– І, як говорив Тоехіро Коно, відомий японський дослідник в області менеджменту, котрий пропагував новаторсько-аналітичний підхід в роботі: дивись вперед і думай головою, – резюмував Дмитро Суворов.

Як бачимо, думки розділилися. Однак, йдемо далі.

На питання Як часто ви пишете від руки? представники різних спеціальностей дали такі відповіді.

Андрій Крапівін, програміст:

– Дуже рідко. Нещодавно в одній конторі довелося заповнювати анкету від руки, і зловив себе на думці, який у мене жахливий почерк, я майже відвик писати ручкою на папері. Мені здається, це поступово стає рудиментом. І це життя, з цим нічого не поробиш.

Нателла Стрежнєва, лікар-педіатр:

– Я тільки те й роблю, що пишу. Здається, іноді й на хворого поглянути нема коли. Почерк у мене, напевно, як у всіх лікарів: з розряду – «нічого не зрозуміти». Із задоволенням писала б менше, але поки це проблема всіх медичних закладів.

Христина Штерн, письменник-початківець:

– Пишу я, звичайно, на комп'ютері. Але є одна особливість: логіку твору, його структуру я продумую на папері. Розмічаю послідовність сюжетів, композицію. Інакше не зможу почати писати. У блокнот від руки невеликими етюдами прописую і найзначніші частини тексту. Виходить таке химерне плетиво з того, що я задумую, на папері, і потім друкую на комп'ютері. Мені навіть цікаво буває за собою поспостерігати зі сторони. Для мене це як два види діяльності, два механізми роботи, які я поєдную в один.

Зрештою, як встановила геніальна Марія Монтессорі, «рука – це інструмент нашого людського розуму». І в цьому немає ніяких сумнівів. Рука і мозок перебувають у постійному контакті і взаємному контролі.

Трохи про Марію Монтессорі. Марія Монтессорі, італійський лікар і педагог, ще сто років тому, на початку XX століття, придумала свою систему навчання дітей. У роботі з дітьми Монтессорі приділяла багато уваги розвитку дрібної моторики і дотику. Вона вважала, що точні, акуратні дії з дрібними предметами формують інтелект, розвивають мову, увагу, пам'ять і творчі здібності.

У 2006 році в журналі Science (високорейтинговий науковий журнал) опублікували результати дослідження про ефективність системи Монтессорі. У дослідженні брали участь 53 учні Монтессорі-школи в штаті Вісконсін, США – дітей розбили на дві групи – від 3 до 5 років і від 6 до 12 років. Вчені оцінювали учнів за кількома критеріями. Виявилося, що за деякими показниками діти, які ходили до Монтессорі-школи, перевершили тих, хто відвідував інші школи. Наприклад, вони краще справлялися з тестами з читання та математики.

І пам'ятаймо: Природа не терпить порожнечі. Якщо щось десь звільнилося, то інше щось і якимось чином відразу це займе. Прислів'я усі пам'ятають: «Святе місце порожнім не буває»? Та й не святе теж.

Далі буде…

Л.А. Карамзіна, доктор біологічних наук, ДУ «Інститут громадського здоров'я ім. О.М. Марзєєва НАМН України»