Морський флот розвивається давно. Були фрегати, крейсери, лінкори, тепер з'явилися атомні судна, а вітрильні яхти залишаються. Так і планери. Їх будуватимуть і літатимуть на них доти, доки будуть висхідні потоки і будуть люди, які прагнуть літати. А вони завжди будуть
О.К. Антонов. 1963 рік

Олег Костянтинович Антонов – Генеральний авіаконструктор, Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської та Державної премій, кавалер орденів Леніна, Жовтневої Революції, Трудового Червоного Прапора, Вітчизняної війни, академік, професор, художник, письменник, винахідник та популяризатор авіації і просто напрочуд обдарована і талановита людина. Під керівництвом Антонова створено 20 оригінальних типів літаків та понад 100 модифікацій.

Олег Костянтинович – автор понад 200 наукових та популярних статей, трьох книг, 72 свідоцтва на винаходи, понад 100 картин. Крім цього, протягом 40 років Антонов створив 52 планери – навчальних, тренувальних, рекордних дослідних та серійних. На планерах Антонова встановлено 85 всесоюзних та світових рекордів. Рекорд, встановлений на планері Рот-Фронт-7 (РФ-7) у 1939 році Ольгою Клепіковою за дальністю польоту, що становив 749, 203 км, майже 12 років не могли перевершити чоловіки, а жінки змогли перекрити цей рекорд лише через 38 років.

Авіацією Антонов захопився ще раннього дитинства. Як згадував Антонов, у чотирирічному віці він почув розповідь про переліт у 1909 році Луї Блеріо через протоку Ла-Манш на «Фармані», і це його настільки вразило, що Олег вирішив стати льотчиком. Він захоплено будував моделі літаків із паперу та рейок, спостерігав за їхнім польотом, постійно вдосконалюючи конструкцію. Це було дуже захоплююче заняття, але Олегу хотілося самому літати, а в Саратові, де тоді жила сім'я Антонова, планерних секцій не було, тому він вирішив будувати планера самостійно.

Свій перший планер «Голуб» Олег збудував в організованому ним планерному гуртку. Восени 1924 року в Криму проходили ІІ Всесоюзні планерні змагання. З 48 представлених на змаганнях планерів до польотів допустили  42, серед яких і Антонівський планер «Голуб», на якому льотчик В.М. Зернов здійснив кілька польотів. Журі зльоту вручили О.К. Антонову почесну грамоту за оригінальну конструкцію планера. Отримана нагорода надихнула Олега на створення нових безмоторних літальних апаратів.

У 1925 році в Саратові Антонов будує з допомогою Б.Д. Урлапова, Г.С. Васильєва та інших хлопців-гуртківців другий планер ОКА-2. Але при випробуванні планера хлопці зіткнулися з незрозумілим явищем – планер ніяк не хотів літати. Що тільки не робили юні конструктори для того, щоб планер піднявся в повітря, але планер відмовлявся літати.

Літо закінчилося, і Антонову довелося виїхати на навчання до Ленінградського політехнічного інституту, так і не політавши на своєму планері. І лише навесні наступного року хлопці здогадалися просочити крохмалем мадаполам (тканину, якою обтягували крила планера), і планер почав літати. Весь фокус полягав у тому, що тканина з рідким плетивом пропускала крізь себе повітря, і крило не створювало підйомну силу. Накрохмалена тканина вже не пропускала крізь себе повітря, і планер зміг піднятися в повітря. Займаючись в інституті, Олег Костянтинович не залишив свого захоплення планерами. У 1928 році в майстернях ЛЕНОСОАВІАХІМА будує планер ОКА-3, в якому втілив ідею максимальної простоти та дешевизни. Наступного року разом із П.В. Цибіним були побудовані навчальні планери «Стандарт-1» та «Стандарт-2».

Планер «Місто Леніна» (ОКА-6), побудований у 1930 році та представлений на сьомих Всесоюзних планерних змаганнях, був визнаний найкращим планером з аеродинамічних характеристик і був новим словом радянської планерної конструкторської думки. Планер «Місто Леніна», який пілотував льотчик К.К. Арцеулов, показав найвищу зі всіх планерів, що брали участь, аеродинамічну якість – 24 і найменшу швидкість зниження – 0.68 м/с.    Планер мав відмінні ширяючі властивості та хорошу керованість.

У січні 1931 року, після закінчення інституту, Антонов очолив Центральне бюро планерних конструкцій (ЦПКК) при авіаційному відділі Центральної ради ОСОАВІАХІМА у Москві. Завданням ЦПК було створення навчальних планерів для масового виробництва. Тут Антонов створює планери УС-1 та УС-2 («Навчальний стандарт»).

У 1932 році Антонов призначається Головним конструктором планерного заводу в Тушині, де він повною мірою виявив свій талант конструктора планерів. У 1933 році було збудовано десять різних типів планерів. Випустили близько 7 тисяч навчальних планерів УС-3, УС-4, УС-5, УС-6. Антонов говорив: «…для досягнення успіху на майбутньому зльоті необхідно мати планери різноманітних призначень, з великим діапазоном навантажень на крило, і до того ж можливо більш високих аеродинамічних і льотних якостей, добре керовані, міцні, такі, що швидко розбираються і збираються, забезпечені індивідуальними візками, без люфтів в управлінні та зі зручною кабіною для пілота».

Одномісний планер А-1 та двомісний А-2 завершили серію навчальних планерів. Коли виникла потреба у планері-парителі, то з'явилися тренувальні планери «УПАР», ПС-1, ПС-2, універсальні буксирувальні планери БС-3, БС-4, БС-5, які призначалися для  навчання та тренування всім видам планерного польоту. Загалом навчально-тренувальних планерів було випущено близько 700 штук.

На рекордно-експериментальному планері «Шість умов» (ОКА-13) пілотом М. Романовим 1933 року було встановлено всесоюзний рекорд висоти для одномісних планерів – 2260 м.

У 1933 році Антоновим були побудовані сімейство експериментальних планерів «Рот-Фронт» (РФ-1, РФ-2, РФ-3, РФ-4). Антонов хотів експериментально виявити вплив деяких конструктивних чинників на льотні характеристики планерів, що послужило б основою створення рекордних планерів. На планері РФ-1 було проведено унікальний експеримент. Льотчик-випробувач С.Н. Анохін розігнав планер до швидкості, коли конструкція зруйнувалася, льотчика викинуло з кабіни, і, розкривши парашут, він благополучно приземлився. Метою експерименту була перевірка розрахунків на флаттер – небезпечні для планерної конструкції коливання. Антонов постійно проводив дослідження конструкції планерів і сміливо впроваджував нові схеми. На планерах «Випробування профілю» (ІП) було проведено дослідження профілів крила та розрізні елерони. У 1935 році разом з А.А. Бориним Антонов створив експериментальний планер-тандем БА-1, а в 1936 – планероліт ЛЕМ-2.

Перед початком Великої Вітчизняної війни О.К. Антонов спроектував семимісцевий вантажний планер А-7 (Рот-Фронт-8). Серійно А-7 вироблявся на заводах Західного Сибіру, під час війни було побудовано близько 720 планерів. Планер, що буксирувався літаком, перетинав лінію фронту, відчіплювався і самостійно приземлявся на непридатні майданчики для посадки літаків. Партизанам доставляли зброю, боєприпаси, медикаменти.

Під час наступу під Сталінградом планери доставили антифриз для танків. Використовувалися для висадки десанту в районі Ржева та Вязьми, під Ленінградом, при форсуванні Дніпра та в інших великих операціях. Під час другої білоруської десантної операції до партизан Полоцько-Лепельської зони, подолавши протидію нічних німецьких винищувачів, пробилися 138 планерів із необхідним вантажем. За створення вантажного планера та інтенсивне його застосування під час Великої Вітчизняної війни О.К. Антонов нагороджений медаллю «Партизан Великої Вітчизняної війни» 1-го ступеня.

У 1942 році було створено крилатий танк. На шеститонний танк Т-60 навішувалися крила та хвостове оперення. Такий танк міг буксирувати лише важкий чотиримоторний буксирувальник ТБ-3. Влітку 1942 крилатий танк був випробуваний на підмосковному аеродромі. Ідея використання крилатого танка була дуже привабливою. Під покровом ночі танк буксирується вгору, відчіплюється і самостійно перелітає через лінію фронту, засікти його з землі неможливо, оскільки двигун не працює, танк здійснює посадку в тилу ворога, скидає крила і хвостове оперення і вступає в бій. Але оскільки важкі бомбардувальники ТБ-3, здатні буксирувати танк, були втрачені під час війни, то ідею застосовувати танк, що літає, довелося залишити. Очоливши в 1946 дослідне конструкторське бюро з проектування літаків, Антонов продовжував займатися планерами.

У 1948 році було збудовано рекордний паритель А-9, потім його модифікація А-9 біс та двомісний А-10. Ці планери будувалися зазвичай із дерева, але потрібний був більш міцний і надійний матеріал. У 1957 під керівництвом Антонова створюється перший вітчизняний суцільнометалевий планер-парник рекордного типу А-11. На планері можна було замінити відокремлені консолі крила більш короткими, і планер із парителя перетворювався на пілотажний А-13. На базі А-11 та А-13 розроблені реактивні мотопланери з двигуном конструкції Архипа Михайловича Люльки, тягою 50 кг.

1960 року створюється останній Антонівський рекордний планер А-15 (фото під заголовком), який демонструвався на міжнародній авіакосмічній виставці в Ле-Бурже. На А-15 встановлено 5 світових та 26 всесоюзних рекордів. О.К. Антонов отримав нагороду Міжнародної авіаційної федерації (ФАІ) – «Диплом Поля Тисандьє».

Антонов щедро ділився своїми ідеями та знахідками з іншими конструкторами. Ленінградцям він передав креслення планера ДіП, оренбуржцям – планер ОКА-21. Серійні планери Антонова вдосконалилися в Казані, планеру ПС-1 сконструювали поплавці. Москвичами та Ленінградцями на основі планерів ПС-1 та ПС-2 були створені двомісні планери. Сімферополець А.О. Дабахов із планера ПС-1 зробив біплан. Учень Антонова А.Ю. Маноцков створив експериментальний планер із підресореним крилом «Кашук». Понад 7,5 тисячі планерів було побудовано серійно. Не одне покоління майбутніх льотчиків, спортсменів, випробувачів літаків та ракет проходили навчання на Антонівських планерах.

Література:

1. «Десять раз сначала» О.К. Антонов, Издательство детской литературы «Веселка», Киев, 1978г.
2. «Олег Константинович Антонов» В.И. Пашинцев, А.Н. Грацианский, Киев «Наукова думка», 1982г.
3. «Энциклопедия. Планеры России» А.П.Красильщиков, Венгрия «Polycon press» 2005г.
4. «Планеры. Самолёты» О.К.Антонов, составители В.Т.Лахтионов, Т.И.Кузнецова, Киев «Наукова думка» 1990г.
5. «Антонов» В.Д.Захарченко, Москва «Молодая гвардия» ЖЗЛ 1996г.
6. «Крылатое имя» В.А.Моисеев, Киев «Дніпро», 1974г.
7. «Народжені Україною» - меморіальний альманах Міжнародна Благодійна Організація «Фонд Суспільного Визнання», Киів «Євроімідж», 2002г.
8. «О.К.Антонов – многогранность таланта» составитель В.Г.Анисенко, Киев издательский центр «АэроХобби», 2006г.
9. «Его имя носят самолёты» В.А.Моисеев, издательская компания «КВИЦ», 2005г.
10. «Кабинет Генерального конструктора» Л.Е. Ивасенко, науково-популярній журнал для юнацтва «Країна знань», №10(23) - 2004г.

Л.Є. Івасенко, директор музею О.К. Антонова  АНТК «Антонов»