1. Чиста кухонна сіль NaCl безбарвна і утворює кристали кубічної форми. «Делікатесна», або «царська», кухонна сіль має ніжно-рожевий колір і приємний аромат. Вона містить мікроскопічні водорості, що потрапили до неї під час кристалізації з води соляного озера.

Зустрічається і синя кухонна сіль. У природі кам’яна сіль такого кольору – велика рідкість. А в лабораторії отримати синій хлорид натрію неважко. Для цього в щільно закритій посудині нагрівають суміш металевого натрію і хлориду натрію. Метал здатний розчинятися в солі.

При цьому атоми натрію проникають у кристалічну ґратку, що складається з іонів Na⁺ і Сl^-, і «добудовують» її, перетворюючись на катіони натрію. А звільнені електрони розміщуються в тих вузлах кристалічної ґратки, де належало б знаходитися хлорид-аніонам.

Такі незвичайні вузли ґратки, зайняті електронами, називають вакансіями, або F-центрами (від німецького слова Farbe – колір). При охолодженні кристала деякі F-центри об’єднуються, утворюючи асоціати, що включають від 10 до 1000 атомів натрію. У цьому і полягає причина появи синього забарвлення.

У природному мінералі галіті (кам’яній солі) F-центри утворюються під дією випромінювання, що супроводжує радіоактивні перетворення. Цікаво, що під час розчинення синьої кам’яної солі у воді утворюється безбарвний розчин хлориду натрію.

2. Якщо вести обробку такої солі, як хлорид натрію, в жорстких умовах (при температурі 500 °С і тиску 1 МПа, із застосуванням води у вигляді перегрітої пари), то NaCl гідролізується. Хлороводень починає виділятися з парою, і парадоксальний гідроліз стає дійсністю:

NaCl + Н₂О = NaOH + HCl

3. На холоді йде дисмутація хлору до хлоридта гіпохлоридіонів:

2КОН + Сl₂ = КСl + КСlО + Н₂О

У гарячому розчині лугів реакція дисмутації призводить до утворення хлориду калію КСl та хлорату калію КСlО₃ (бертолетової солі):

6КОН + ЗСl₂ = 5КСl + KClO₃ + 3Н₂О

При розтиранні КСlО₃ у ступці, куди могли попасти волокна целюлози (фільтрувальний папір – умовно вуглець), відбувається вибух:

2КСlО₃ + ЗС = 2КСl + ЗСО₂↑

При взаємодії КСlO₃ с НСl виділяється хлор:

КСlO₃ + 6НСl = КСl + ЗСl₂↑ + 3Н₂О

4. Випалювання дає змогу видаляти з піриту

FeS₂ частку сірки за реакцією:

FeS₂ = FeS + S;

S + О₂ = SО₂↑

Під дощем відбувається перетворення сульфіду заліза FeS у сульфат:

FeS + 2О₂ + 7Н₂О = FeSО₄·7Н₂О

Поява іржі – метагідроксиду заліза FeO(OH) – ознака повного перетворення FeS на залізний купорос FeSО₄·7Н₂О та початку окиснення заліза (ІІ) до заліза (ІІІ) за реакцією:

12FeSО₄ + 2Н₂О + 3О₂ = 4Fe₂(SО₄)₃ + 4FeO(OH)

Як тільки з’являється іржа, осад відфільтровували, а фільтрат випаровували до початку кристалізації («поява перетинки») FeSО₄·7Н₂О.

5. Тиск пари води під ковпаком відповідає

тиску парів води над чистою водою. Оскільки тиск парів води над розчином солі менше, то частина молекул води з пари буде переходити в розчин, збільшуючи його обсяг. Спад молекул води у парі почне поповнюватися новим випаровуванням чистої води.

6. У деяких випадках це стає можливим. Наприклад, при розколюванні кристала фториду літію менший уламок, як правило, набуває негативного заряду, а більший – позитивного.

7. Фокусник використав реакції:

KCr(SО₄)₂ + 6КОН = K₃[Cr(OH)₆] + 2K₂SО₄

– зелений;

2K₃[Cr(OH)₆] + ЗН₂О₂ = 2К₂СгО₄ + 2КОН + 8Н₂О

– жовтий;

2K₂CrО₄ + H₂SО₄ = К₂Сг₂О₇ + K₂SО₄ + Н₂О

– помаранчевий.

Пероксид водню реагує з дихроматом калію в середовищі ефіру, при цьому утворюється пероксокомплекс складу [СгО(О₂)2{(С₂Н₅)₂О}] блакитного кольору.

8. Природний гіпс при нагріванні до 170°С частково втрачає воду і перетворюється на «палений» (будівельний) гіпс, або алебастр:

2(CaSО₄·2Н₂О) = (2CaSО₄)·Н₂О+ ЗН₂О

Якщо порошок алебастру (2CaSО₄)·Н₂О замішувати з водою, утворюється напіврідке тісто, що швидко перетворюється на повітрі на тверду масу тонковолокнистих кристалів гіпсу CaSО₄·2Н₂О, переплетених між собою. Гіпс складу CaSО₄·2 Н₂О при замішуванні з водою вже не твердіє.

9. Якщо у кристалічний нітрат амоніаку попадають органічні речовини (волокна целюлози від фільтрувального паперу, гранули парафіну з кришки банки), ця речовина саморозігрівається і вибухає з виділенням тепла та великого об’єму газоподібних продуктів (азоту, кисню).

10. В околицях Меррі і сьогодні існує гаряче джерело; вода його насичена сульфатом кальцію. У рослинному соку дерев і чагарників, що ростуть поруч (так званий ельвах), міститься багато солей щавлевої кислоти – гідрооксалатів і оксалатів калію КНС₂О₄ і К₂С₂О₄.

Місцеве населення перед використанням води кидає до неї гілки кущів ельваха, і вода втрачає свою гіркоту, оскільки оксалати, потрапляючи у воду, осаджують з неї оксалат кальцію (оксалат кальцію менш розчинний, ніж сульфат кальцію):

КНС₂О₄ + CaSО₄ = СаС₂О₄↓ + KHSО₄

Другий продукт реакції – гідросульфат калію, концентрація котрого дуже мала, – поглинається корою рослин.

11. Свинцево-сульфідне скло отримують, використовуючи розчинні солі свинцю (ацетат або нітрат), гідроксиди натрію або калію і тіокарбамід. Спочатку під дією надлишку лугу утворюються добре розчинні гідроксокомплекси свинцю (наприклад, Na[Pb(OH)₃]), потім до отриманого розчину додають тіокарбамід і повільно нагрівають суміш до появи газоподібного амоніаку:

Якщо цю реакцію вести в ретельно вимитому і знежиреному посуді (пробірці, колбі, склянці), то сульфід свинцю осідає на склі дзеркальним шаром. Такий шар сульфіду свинцю, що має товщину не більше 1•10-6 м, є фотоопором (матеріалом, електропровідність якого при висвітленні різко зростає).

12. Сіль ZnCО3 при нагріванні розкладається, виділяючи діоксид вуглецю:

ZnCO₃ = ZnO + СО₂↑,

котрий не підтримує горіння, більш того, тушить вогонь.

13. Це був гідрид кальцію СаН₂, який у воді розкладається із займанням і утворенням гідроксиду кальцію і водню:

При підпалюванні він згорає:

СаН₂ + О₂ = СаО + Н₂О↑

14. У результаті реакції випадає осад малорозчинного у воді хромату свинцю з одночасною появою в розчині азотної кислоти:

К₂Сг₂О₇ + 2Pb(NО₃)₂ + Н₂О = 2PbCrО₄↓ + 2HNО₃ + 2KNО₃

Дихромат свинцю не випадає, оскільки його розчинність більша, ніж у PbСrО₄.

15. Ртуть не є радіоактивною речовиною: всі сім її природних ізотопів стабільні. Сполуками ртуті червоного кольору можуть бути йодид ртуті (ІІ) Hgl₂ або сульфід ртуті (ІІ) HgS, які не являють собою ані радіоактивних, ані стратегічно цінних секретних матеріалів.

16. Сорель випадково отримав магнезійний цемент, який згодом стали називати цементом Сореля. На початку досліду протікала звичайна реакція взаємодії основного оксиду магнію з соляною кислотою:

MgO + 2НСl = MgCl₂ + Н₂О

За нестачі кислоти у суміші залишається невикористаний оксид магнію, тому протікає реакція утворення основної солі:

MgO + MgCl₂ + Н₂О = 2MgCl(OH),

а потім – полімеризація з виділенням води і утворенням у структурі ланцюгів, що перетинаються, типу —Mg—О—Mg—О—Mg—, між котрими розміщуються хлорид-іони.

17. Карбамід (NH₂) 2CO, взаємодіючи з водою, повільно перетворюється на карбонат амонію (NH₄)₂CО₃, який у теплі повністю розкладається з виділенням аміаку і діоксиду вуглецю:

(NH₂)₂CO + 2 Н₂О = (NH₄)₂CО₃

(NH₄)2CО₃ = 2NH₃↑ + CО₂↑ + H₂О