У 1887 році молодий мічман Олексій Миколайович Крилов (1863–1945), у недалекому майбутньому видатний кораблебудівник і академік, перед вступом до Морської академії був відряджений на Франко-руський завод для проходження практики.

На заводі практикант, будучи вже відомим спеціалістом, працював під керівництвом Петра Акиндійовича Титова. Незважаючи на повну відсутність освіти, Титов був справжнім самородком, “лівшею” корабельної справи. Не заглядаючи в довідники й не вдаючись до розрахунків, яких він зрештою й не вмів робити, Петро Акиндійович з неабиякою легкістю виконував ескізи найбільш відповідальних деталей і швидко проставляв необхідні розміри. Вірність його ока була просто надзвичайною. Крилову він частенько казав:

– Нумо, мічман, давай розраховувати таку-то стрілу або шлюпбалку.

Після закінчення Криловим кропітких розрахунків Титов висував шухляду свого письмового столу, діставав завчасно зроблений ескіз і задоволено промовляв:

– Так, мічман, твої формули вірні: бачиш, я розміри проставив на око – збігаються!

Лише через кілька років Крилов по заслузі оцінив значення цих слів. Він зрозумів, що Титов не тільки знав і любив кораблі, але й відчував їх.

Якось через багато років, будучи в Англії, Крилов побачив новий пароплав, який на його думку розвивав недостатню швидкість. На прохання Олексія Миколайовича представники фірми показали йому зменшену копію пароплава, після чого їм було запропоновано обрізати лопаті гребного гвинта на 8–9 дюймів (трохи більше 20 см). На думку радянського інженера, пароплав після цього повинен був би давати 9–9,5 вузлів за годину. Авторитет Крилова у всьому світові був такий високий, що власник пароплава, не вагаючись, дав робітникам відповідний наказ і був винагороджений: його пароплав замість семи став давати дев’ять з половиною вузлів!

Через кілька років академіка запитали про долю “Челюскіна”, що дрей­фував у цей час в полярних широтах. Відповідь прозвучала негайно:

– У середині лютого “Челюскін” буде роздавлений льодами й затоне.

На жаль, і цього разу життя довело правоту Крилова: 13 лютого 1933 року корабель пішов на дно Чукотського моря.

Не варто думати, що подібні факти – інтуїція, ні – це результат завзятої й тривалої роботи, який Олексій Миколайович ще на початку століття відбив у “Записках полковника Крилова”:

• 1. Використання досвіду є головною запорукою успіху в будь-якій справі...
• 2. Перед тим, як досвідом користуватися, необхідно його накопичити...

Про ці слова не слід забувати й сучасним інженерам.

Література
Крылов А.Н. Мои воспоминания. – Л.: Судостроение, 1984. – 480 с.

І.О. Мікульонок, доктор технічних наук, професор.