Один із дивовижних символів в історії України стосується її головного наукового штабу – Національної академії наук. Академію було засновано 27 листопада 1918 р. І цього ж дня народився Борис Євгенович Патон. У 1962 р. його обрали Президентом цієї академії. Його багато разів переобирали, і довелося йому керувати однією з найбільших академій світу 56 років, до кінця життя. Світ не знає інших президентів із таким великим робочим стажем.

Його наукову, організаційну та громадську діяльність, його видатний внесок у світовий науково-технічний прогрес визнали у всьому світі. Б.Є. Патон був Президентом Міжнародної асоціації академій наук, почесним Президентом Міжнародної інженерної академії, членом Європейської академії, Міжнародної академії технологічних наук, почесним членом Міжнародної академії наук, освіти, індустрії та мистецтва, Міжнародної астронавтичної академії, Римського клубу, іноземним членом академій та науково-технічних товариств багатьох країн. Десятки вітчизняних та зарубіжних університетів запрошували Б.Є. Патона читати лекції та обрали академіка почесним доктором.

Борис Євгенович Патон – двічі Герой Соціалістичної Праці СРСР, найперший Герой України. Він кавалер багатьох орденів СРСР, України, багатьох інших держав. Б.Є. Патон – лауреат Ленінської та Державних премій СРСР та України, Міжнародної премії «Глобальна енергія». Він нагороджений багатьма орденами і медалями СРСР, України і низки інших держав. Він має і наукові нагороди: золоти медалі ім. М.В. Ломоносова, С.І. Вавілова, С.П. Корольова, В.І. Вернадського, імені Яна Чохральського, срібну медаль ім. А. Ейнштейна та багато інших.

Президент академії був не лише вченим та винахідником. Він був відомим організатором, громадським діячем. Патон не підкорився вимозі Хрущова прибрати з академії інститути науково-технічного профілю, не погодився з вимогою Брежнєва переїхати до Москви і очолити Академію наук СРСР, виступав проти перетворювальних дій Горбачова, попереджав: «Відверта недооцінка науково-технічного прогресу, на тлі якої здійснюється економічна реформа, становить серйозну загрозу самій перебудові». Патон переміг у боротьбі з безглуздими ідеями змінити русла річок та іншими багатомільярдними антинауковими проектами.

Якось визначного хірурга-кардіолога М.М. Амосова попросили оцінити феномен Бориса Євгеновича: «Борис Євгенович Патон – яскрава особистість. Так – президент Національної академії. Так – найбільший вчений у галузі техніки, директор всесвітньо відомого Інституту електрозварювання. Так – громадський діяч, багаторічний член парламентів колишнього Союзу та України. І ще численних «рад», комітетів, комісій... На всіх цих посадах та званнях – не просто «знаходиться» – працює. Безумовно – видатна людина. Про нього багато написано. Проте лишається питання – у чому джерело цієї феноменальної працездатності? Думаю, не тільки в генах, вроджених здібностях, інтелекті. Джерело – у характері, що він (жорстко) тренує все життя. А ще, можливо, якість душі. У її величі, якщо хочете».

Необхідно відзначити незвичайні здібності та працьовитість Бориса Євгеновича. Усіх вражала незвичайна пам’ять на історичні і не історичні події, знання прізвищ, дат. Він знав і оцінював діяльність тисяч людей. Борис Євгеновича пам’ятав ім’я по батькові також тисячі тих, з ким спілкувався, пізнавав їх, безпомилково оцінював спроможності співробітників, державних чиновників, керівників установ, колег-академіків.

Він безпомилково знаходив нові рішення наукових і організаційних проблем. Для вирішення складних проблем організовував «мозгові штурми». Він уважно розглядав усілякі пропозиції. Проханням і пропозиціям, що надходило до нього, як депутата Верховних Рад СРСР І УРСР він приділяв особливу увагу, вони були на особливому контролі.

Вражала його надзвичайна спроможність працювати у три зміни – з ранку в Інституті електрозварювання, по обід – в Президії академії, потім – спорт - теніс, плавання. На ніч він брав купу «папіра» – письма, звіти, рукописи тощо, а вранці приносив оброблений матеріал, та ще і свої рукописи статей, тексти виступів і записки із завданням і плануванням нарад. Він встигав прочитати десятки журналів, що надходили в різних країнах світу і писав вказівки співробітникам прочитати конкретну статтю. І так до ста років. З охотою і повагою він спілкував з кореспондентами. В останнім інтерв’ю, яке він дав на свій сторічний ювілей, він відповів на гостри запитання і трохи розповів про родовід.

Невелика розповідь про сімейні принципи

Борис Євгенович згадував: «Мій прадід, російський дворянин Петро Іванович Патон, шістнадцятирічний хлопець в 1812 році добровольцем пішов на війну і відважно бився з французами. Він дослужився до звання генерала від інфантерії і став сенатором Російської імперії. Дід, Оскар Петрович був військовим інженерам, брав участь у створенні підводних мін з дистанційним електричним запалом, був командиром гальванічної команди,. Саме ці міни після спрямованого підриву кораблів англо - французької ескадри зірвали спробу у 1853 році, на початку Кримської війни висадити десант на підступах до Кронштадту і Петербургу. А коли війна закінчилась, його направили консулом Росії в Ніццу. Тут і народився мій батько Оскар Петрович, тут почав навчатися у французькій гімназії. А коли батька перевели працювати до Німеччини, то він закінчив вже німецьку гімназію.

Є.О. Патон в 1888 р. вступив на інженерно-будівельний факультет Королівської Саксонської технічної вищої школи (пізніше - Дрезденський політехнічний інститут) Вчиться Євген уперто, вдумливо, працює в інженерному гуртку. У святкові дні, на канікулах Євген відправлявся на екскурсії на природу, в гори. усяку погоду він купався в річці, пірнав у ополонку. Одного разу він перервав навчання у Німеччині – приїхав до Росії на військову підготовку, служив у Києві та здобув спеціальність артилериста.

Він із відзнакою закінчивши німецький вуз, йому запропонували працювати на кафедрі та в одній із знаменитих будівельних фірм. Але він хотів працювати на батьківщині предків.

Іноземна освіта в Росії не давала право на роботу в державних установах, тому, ще навчаючись в академії, Євген Оскарович звернувся з проханням допустити його до захисту диплома в Петербурзькому інституті інженерів шляхів сполучення. За імператорським високим наказом йому дозволили  скласти іспити і виконати всі курсові та дипломні роботи. За кілька місяців він успішно виконує це завдання. У 1896 році йому вручили диплом інженера шляхів сполучення та залишили викладати у рідному інституті. Одночасно Є.О. Патон працює у технічному відділі Управління Миколаївської залізниці, де проектує мости та перекриття.

Вже в перші роки інженерної діяльності Євген Оскарович виявив себе талановитим інженером – новатором, він рішуче виступає проти відсталості та рутини у науці та техніці. Його оригінальні проекти отримали високу оцінку спеціалістів. У 1901р. Є.О. Патон захистив дисертацію. У 1904 р. професора Патона запросили до Київського політехнічного інституту (КПІ), де у 1905 р. він очолив кафедру мостів, його вибравши деканом факультету. Євген Оскарович продовжував працювати над підручниками, опублікував ряд наукових та інженерних робіт, виконав велику роботу з організації навчального процесу, розбудови навчальних програм та планів, створив лабораторії та музей. Він був глибоко переконаний у необхідності збереження зразків техніки, їх використання для підготовки молодих фахівців. Є.О.Патон у той же час продовжує проектувати мости, курирувати їхнє будівництво.

У 1913 році нерозуміння з боку колег та проблема в особистому житті змушують подати прохання про відставку. Для лікування хвороби легень він виїжджає до Криму, а незабаром – до Ніцци, де в батьківському будинку жила сестра, і де він отримав турботу та лікування.

15 (28) липня 1914 року. почалася Перша світова війна і вже через місяць у військові дії було втягнуто більшість держав із населенням (разом із колоніями) 1,5 млрд. людей. Є.О.Патон неодружений, роботу в Києві він залишив. Володіючи німецькою та французькою мовами, вже відомий мостовик, Євген Оскарович міг би добре влаштуватися на Заході, але він не розмірковуючи, вирішує негайно повернутися на Батьківщину. Здійснити цей намір було дуже ризиковано. Військові дії охопили Європу, Азію та Африку, води чотирьох океанів та багатьох морів; Франція була відрізана від Росії фронтами на суші та на морях.

У січні 1915р. Патону вдається дістатися до Києва. Він відновлює викладання у КПІ, продовжує наукові розробки. Для Російської імперії надзвичайно гостро постало питання матеріально-технічного забезпечення військ. Є.О. Патон організує Мостовий комітет керує проектуванням переправ, розбірних мостів, поворотно-підйомних естакаді та ін.

Слід особливо підкреслити, що в неясний час революційних переворотів і цивільної війни, коли влада в Києву мінялася багато разів і коли розстрілювали й дворян і робітників, коли був убитий його рідний брат з родиною, Євгеній Оскарович не іммігрував. Уже в перші післяреволюційні роки Є.О. Патон разом зі своїми учнями бере активну участь у відновленні зруйнованих мостів.

35 років наукової, інженерної й педагогічної діяльності Євгеній Оскарович присвятив мостостроению, створив проекти 40 мостів, опублікував понад 160 наукових праць. Ряд його учнів стали відомими вченими й інженерами, керівниками промисловості. Є.О. Патон по праву вважається засновником школи мостобудування в Україні.

В 1929 р. Е.О. Патон був вибраний академіком АН УРСР. Із цього часу

Як він ріс, як його виховували

Борис Євгенович згадував:  «Я народився у Києві, у сім'ї професора Київського політехнічного інституту Євгена Оскаровича Патона. У 1929 р. його, як науковця – спеціаліста з інженерних споруд, обрали дійсним членом Всеукраїнської академії наук. Батько привчив мене до того, як треба працювати. Людина має любити свою справу і віддаватися їй. Батько вплинув на мене прикладом своєї поведінки у житті та діяльності. Йому було за 80, а він усіх, та й самого себе, підганяв. Тепер я сам такий – час минає, а зробити хочеться ще багато. У своїх наукових та інженерних дослідженнях він не зупинявся на досягнутому, а рухався вперед. Саме прагнення вдосконалити улюблене мостобудування підштовхнуло його на шостому десятку років зайнятися проблемами зварювання. Таку поведінку я якось непомітно сприймав як звичайну, і як пояснюють психологи, природно ввібрав ці принципи життя».

Євген Оскарович у «Спогадах» пише: «Я привчав студентів до самостійного мислення, вимагав добре розумітися на суті теорії, володіти методами розрахунку. … Я завжди любив працювати з молоддю, вільною від відсталості та рутинства, – Протягом десятків років моїми постійними помічниками у роботі над проектами та співавторами підручників були студенти та молоді інженери… У молоді мене завжди приваблювала її любов до праці, шукання нових, ще незвіданих шляхів, готовність дерзати і сміливо ризикувати».

«У праці бачу сенс життя»,— багато разів казав Євген Оскарович Патон. І його сини Борис та Володимир працювали до кінця життя. (Помер Борис Євгенович на посаді Президента Національної академії наук України).

Кореспондент газети «Дзеркало тижня» Д. Киянський поцікавився: «Борисе Євгеновичу, як ви вчилися? Вас можна ставити за приклад школярам?

– Боюся, що не можна. Взагалі я вчився добре, але «трійки» бували. А в 9 класі дуже закохався, і часу на заняття вже просто не залишалося. Дійшло до того, що класний керівник пригрозив піти до батька. Як мені було страшно заявитися додому. Я закінчив школу цілком успішно, хоч і без медалі. Так що при вступі до інституту довелося складати іспити. А конкурс був солідний – 5-6 осіб на місце».

Перші кроки у сферу наукової діяльності

У 1941 році Борис Євгенович закінчив Київський індустріальний інститут (нині Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут») і почав працювати інженером електротехнічної лабораторії на суднобудівному заводі в місті Горький. Але невдовзі його перевели  на Урал. Тут, в Нижньому Тагілі. На танковому заводі працював Інститут електрозварювання. Колектив інституту розробляв технологію автоматичного зварювання броні, щоб прискорити випуск бронетехніки.

У Нижньому Тагілі 1942-1943 роках Борис Євгенович виконав фундаментальні дослідження процесів зварювання під флюсом, брав участь в удосконаленні обладнання та технології автоматичного зварювання броньових сталей, у впровадженні зварювальних технологій у танкобудівну промисловість. Він згадував слова батька: «за три роки ми зробили те, що у мирний час зазвичай роблять років вісім – десять. Нас було мало й усім доводилося працювати лаборантами, робітниками, дослідниками, наладчиками, інструкторами. діяльність я почав з найпершої ланки. І, звичайно, знадобилися мої знання інженера-електрика. обладнання та технології. І викладені в моїй першій науковій публікації».

Сам Борис Євгенович казав: «Поступово звичка до праці стає сенсом життя. І наповненість її науковою працею перетворює цей зміст на щастя, яке дарується тобі. Мені таке щастя випало, тому що велику частину життя я працюю в академічному середовищі, а для заняття великою наукою кращого місця у світі немає».

Борис Євгенович у 1946 році очолив відділ електротехніки інституту, заклав основи теорії автоматів дугового зварювання, розробив вимоги до джерел живлення. На основі цих та інших досліджень було створено нові технології виробництва труб і будівництва трубопроводів, суднобудування, виробництва і ремонту залізничного транспорту тощо.  Впровадження нової техніки зварювання забезпечило швидке відновлення паливно-енергетичної і гірничо-металургійної промисловості в Україні. 1949 році разом з Г. Волошкевичем вперше в світі створив технологію з’єднання металів — електрошлакове зварювання конструкцій з вузлів необмеженої товщини, що уможливило виготовлення потужних енергетичних установок, ковальсько-пресового обладнання, устаткування для хімічної, атомної та інших галузей промисловості. Цю технологію негайно закупили провідні машинобудівні фірми США, Китаю, Японії та багатьох інших країн.

Великий внесок у науково-технічний прогрес людства.

Природа наділила Бориса Євгеновича Патона фантастичною енергією і працездатністю, здатністю постійно вчитися, невгамовною допитливістю. Під керівництвом Патона та за при його безпосередній участі було вирішено проблеми виготовлення відповідальних виробів нової техніки зі спеціальних сталей, міді, алюмінію, титану, цирконію, ніобію, ванадію та інших металів і їхніх сплавів, розроблено технології виготовлення машин, апаратів, споруд, що експлуатують в якісно нових умовах — при високих тисках або глибокому дуже низькому вакуумі, при низьких або підвищених температурах, при радіаційному опроміненні, в космосі або під водою. За технологіями Інституту електрозварювання імені Є.О. Патона були побудовані унікальні кораблі: швидкісні крейсера, титанові підводні човни.

Патон керував дослідженнями взаємодії зварювальних джерел нагрівання та створення спеціальної металургії. Завдяки електрошлаковому переплаву та іншим технологіям вдалося вирішити проблему виробництво високоякісних матеріалів для нових видів техніки, в тому числі атомних електростанцій, реактивних двигунів, ракет та ін. Ці технології придбали провідні зарубіжні фірми.

У 1963 році Борис Євгенович започаткував і очолив розроблення обладнання та технологій зварювання, паяння, термічного різання й напилення в умовах космосу.

Було  проведено перші в світі експерименти з електронно-променевого, дугового і плазмового зварювання і термічного різання на космічному кораблі «Союз-6» на установці «Вулкан» (1969); ручним електронно-променевим інструментом за бортом орбітальної станції у відкритому космосі (1984); металургійні дослідження і створення нових композиційних матеріалів; комплексні експерименти розкриття конструкцій з ферм, їх зварювання і паяння на орбітальній станції «Мир» (1985-96). Так для людства було відкрито можливість будівництва в космосі та на інших планетах усього, що необхідно для цивілізації.

Не залишилось по зауваги видатного вченого й інше середовище. Під його керівництвом було створено унікальні технології підводного зварювання і різання. Ці технологи одразу ж знайшли застосування при будівництві морських бурових станцій та газопроводів, морських портів.

Захоплення водними лижами одного разу закінчилося серйозною травмою ноги. В результаті операції ... з'явилася ідея зварювання живих біологічних тканин: судин і тканин. Створення неймовірної небаченої технології зварювання електричним струмом очолив сам Патон.

Він керував вивченням процесів коагуляції, дії струму високої частоти для з’єднання розрізів тканин і органів. Робота співробітників ІЕС ім. О.О. Патона та групи хірургів успішно завершилася. Були розроблені оригінальні інструменти, системи управління процесом нагріву. За кілька років в Україні було зроблено тисячі операцій у загальній хірургії, гінекології, отоларингології та ін. галузях. Першими за кордоном цю технологію купили медики США.

Видатний організатор

ІЕЗ підтримував ділові зв'язки з більш ніж 600 організаціями країни, фірмами і установами закордонних країн. Усі керівники СРСР, керівники низки іноземних держав, фахівці багатьох країн приїжджали до ІЕС ознайомитися з інноваційними технологіями.

Патон організував при Президії АН СРСР наукову раду по проблемі «Нові процеси одержання й обробки металевих матеріалів». Разом з тим він, як президент, сприяв посиленню соціогуманітарних напрямів діяльності НАН України. За його президентства створені та успішно працюють інститути економіки і прогнозування, економіко-правових досліджень, проблем ринку, економіко-екологічних досліджень, регіональних досліджень, демографії та соціальних досліджень, українознавства, сходознавства, політичних і етнонаціональних досліджень, соціології, української археографії та джерелознавства, української мови, інші відділення, інститути і центри.

За низкою напрямків математики, інформатики, механіки, фізики та астрономії, матеріалознавства, хімії, молекулярної і клітинної біології, фізіології Україна була на найвищому світовому рівні наукових досліджень та інноваційних впроваджень.

1986 з перших днів катастрофи на ЧАЕС колективи багатьох інститутів АН УРСР, її Президія під керівництвом Патона взяли участь у ліквідації наслідків катастрофи, зокрема підготовки пропозицій для директивних органів України й Урядової комісії СРСР.

Про те, які якості повинен мати вчений

 «Творчий чоловік, отримавши цікаві, оригінальні результати, щасливий. Це відчуття того, що твоє життя, твоя діяльність необхідна людям». «У вченому я ціную, перш за все, цілеспрямованість, ідеї та одержимість. повинен завжди пам'ятати про кінцеву мету свого дослідження та його користь для суспільства. чесним і доброзичливим. Він повинен любити людей і гумор».

«Однією з рушійних сил науки є марнославство, прагнення першим вирішити завдання і бути визнаним у науковому співтоваристві. силою – важливо вперше у світі зробити відкриття, вирішити складне завдання, розробити технологію, створити принципово нову конструкцію тощо» Звичайно, Борису Євгеновичу неодноразово ставили питання про життя, цікавилися секретами його надзвичайної працездатності та стійкості у боротьбі з несприятливими обставинами.

Бориса Євгеновича відрізняла видатна організованість, діловитість, рідкісна здатність безпомилково схоплювати головне, миттєво приймати правильне рішення. Допомагала йому у несенні цієї тяжкої ноші гарна фізична форма, регулярне та захоплене заняття спортом.

Фізкультура та здоров'я

Звичайно, багато хто хотів дізнатися про те, як Борису Євгеновичу вдавалося зберегти активну працездатність. Кореспонденти запитували: Вам 90 років, а ще два роки тому Ви активно займалися плаванням у басейні. «Секрет дуже простий: регулярні робочі навантаження, заняття фізкультурою, спортом та здоровий спосіб життя». Борис Євгенович займався – тенісом, водними лижами, плаванням.

Природа наділила Бориса Євгеновича Патона фантастичною енергією та працездатністю, здатністю постійно вчитися, невгамовною допитливістю. На запитання: «Які життєві принципи дають змогу з оптимізмом дивитися у майбутнє та здійснювати найскладніші плани?»

Борис Євгенович відповів:

– Будь ласка: любов до незалежності, гордість, несумісна із запобігливістю перед начальством, сильно розвинений практицизм, вимогливість до підлеглих і до себе теж, наполегливість у здійсненні наміченої мети.

Борис Євгенович так пояснював своє ставлення до життя, до роботи та відпочинку: «Сенека колись говорив: коли ви не знаєте, в якому напрямі рухатися, жоден вітер не буде попутним. Дуже слушний вислів. У роботі і, загалом, у житті я завжди мав перед собою певну мету. Конкретна ціль і зусилля, докладені для її досягнення, – ось те, що додавало впевненості в собі. Глибоко переконаний, що багато чого в нашому житті залежить від нас самих, нашої волі та здатності діяти і змінюватись, а не плисти за течією. Та є одна річ, про яку раджу не забувати: не можна жити тільки роботою. Розвивайтеся в різних напрямах, збагачуйте себе мистецтвом, подорожами, спілкуванням з цікавими людьми. Не замикайтеся у стінах лише своєї професійної діяльності, бо ризикуєте не побачити світ у різних його проявах. Живіть повноцінним, повнокровним життям, але головне місце в ньому має належати обраній справі та праці, й ще раз праці, заради цієї справи».

Молодь на шляху до нових досягнень науки та техніки

У системі НАН України запроваджено різноманітні форми заохочення та підтримки молодих учених. Так, наприклад, раз на два роки проводяться конкурси і відбирається для фінансування 100 проектів науково-дослідних робіт молодих учених. Найкращим молодим ученим за результатами попереднього відбору надається можливість виступити з науковими повідомленнями на засіданнях Президії Академії. На підтримку молодих науковців в НАН України спрямовано й видавничий проект «Наукова книга. Молоді вчені».

Серед вагомих науково-популярних проектів сучасної України – ініційовані молодими вченими НАН України «Дні науки», котрі проходять двічі на рік – у травні та листопаді. До організації та проведення ювілейних заходів широко залучаються, в тому числі, наші молоді дослідники. Рада молодих вчених НАН України та Національний центр «Мала академія наук України» планують провести за участі наукової молоді, студентів і школярів «наукові пікніки» й інші сучасні просвітницькі заходи.

У новому тисячолітті

На зламі століть, академічним установам утриматися допомогли колишні досягнення, у значній мірі закладені Б.Є Патоном. Сотні інноваційних рішень, винаходів високого рівня скуповували провідні фірми США, Великої Британії, Німеччини, Японії та інших країн. На розроблення наукових тем і створення нових технологій вони почали надавати гранти. Установам НАНУ за гранти замовляли виконання наукових досліджень і інноваційні розробки.

Під керівництвом Бориса Євгеновича розроблено десятки програм розвитку та впровадження наукоємних інноваційних технологій, що можуть вирішити багато виробничих проблеми і повернути Україну до провідних промислово розвинених країн.

У Києві 1982 році  поблизу Національного науково-природничого музею НАНУ та 2021 на території Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» встановлено погруддя Б.Є. Патона.

У 2020 році Президією НАНУ засновано Золоту медаль ім. Бориса Патона. створено Благодійний фонд ім. Б. Патона. У 2021 році Верховна рада України перейменувала Державну премію України в галузі науки і техніки у Національну премію України ім. Б. Патона.

Ім’я Бориса Євгеновича Патона присвоєно Політехнічному музею при Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут» і Київській школі № 79. Президія Національної академії наук України призначила стипендії імені академіка НАН України Б.Є. Патона для молодих вчених – кандидатів наук (докторів філософії) і докторів наук (далі – стипендії) присуджуються на конкурсних засадах строком на один рік. Для молодих вчених є також стипендії Президента України для молодих вчених.

Академік Б.Є. Патон зробив значний внесок у науково-технічний прогрес людства. Багато чого з того, що за 100 років життя Бориса Євгеновича людство досягло, у тому числі і за його участю, не могли вигадати навіть фантасти.

Література:

1. Кульчицький С. В., Павленко Ю. В. та ін. Історія Національної академії наук України. К., 2000.
2. Малиновський Б. М. Академік Борис Патон — праця на все життя. К., 2002
3. Корнієнко О. М., Храмов Ю. О. Патон Борис Євгенович // Наука та наукознавство. 2008. № 4.
4. Галузинская В. С. Феномен Бориса Патона. Портрет в интерьере двух столетий. К., 2010.
5. Корнієнко О. М. Б. Є. Патон — інженер, учений та організатор науки (до 100-річчя з дня народження) // Наука та наукознавство. 2018. № 4.
6. Корнієнко О. М. Діяльність Інституту електрозварювання під керівництвом Бориса Євгеновича Патона в оцінці ракетобудівників // Спеціальний випуск інформаційного бюлетеня Координаційної ради по організації спільної роботи КБЮ і НАНУ. 27. 2018, 27 груд.
7. Корнієнко О. М.. Внесок Б. Є. Патона у розвиток і впровадження наукових досліджень в Україні (до 100-річчного ювілею) // Питання історії науки і техніки. 2018. № 4.
8. Корнієнко О.М. Біля витоків космічної індустріалізації // Наука та наукознавство. 2019. № 4.

О.М. Корнієнко, ШДНТПІН ім. Г.М. Доброва НАН України