№4, 2025

Новий рік взимку буває двічі!

Цього року, як втім будь-якого іншого, мільйони людей відсвяткують двічі, а то й тричі Новий рік: за григоріанським, юліанським та за давньокитайським календарем. До того ж китайський Новий рік («Свято весни»), на відміну від юліанського кожен сезон доводиться на різні дати. Чому?

Місяць-вказівник

Життя наших первісних предків було недовгим та суворим. Однак, і в кам'яному віці (палеоліті) знайшлись диваки, які прагнули небесних світил. Їх була жменька та спочатку вони не мали розуміння з боку своїх одноплемінників. Проте первісні астрономи пильно спостерігали видимі неозброєним оком небесні об'єкти: зірки, Сонце та Місяць. Спостерігаючи космічні процеси взагалі та фази Луни зокрема, первісні астрономи в решті решт створили календар.

Календар – це система відліку значних проміжків часу, що заснована на періодичності видимих відрухів небесних тіл.

Самий перший календар був місячним. Ось, до речі, чому в нашій мові місяць – одиниця часу, та фази Місяця (зростаючий, спадаючий Місяць) є омонімами.

Омоніми – слова, співпадаючі одночасно за звучанням та написом, але різні за значенням.

Спостерігаючи сутками рух Місяця, наші стародавні предки встановили, що проміжок часу (період) між двома послідовними однаковими фазами Місяця (новолунням, повнолунням та ін.) складає 29,53059 діб (29 днів 12 ч. 44 хв. 2 сек.) Цей період отримав назву в астрономії синодичний місяць та став основою місячного календаря.

Ну а оскільки календарні місяці можуть складатися тільки з цілих чисел, то наші предки вирішали нарахувати в синодичному місяці почергово то 30, то 29 діб. Щоб ця умова неухильно дотримувалась, вони вирішали стан, коли Місяць побачити не можна (час новолуння), вважати новомісяччям. Таким чином першій день місяця побачити не можливо, його можна лише підрахувати. Як ми побачимо пізніше, це було не у всіх календарях.

Зазначимо, що видимість Місяця з планети Земля безперервно змінюється. Безперервна зміна розташування Землі та Місяця по відношенню до Сонця (сонячним променям) змінює обриси видимої (денної) частини Місяця, тобто призводе до зміни місячних фаз.

Тривалість року в календарі, заснованого на вище вказаних відрухах Луни, при 12 місяцях, складає 354 дні.

Сотворивши 42 тисяч років тому перший календар, наші предки отримали інструмент для визначення початку, тривалості, кінця фаз місяця, а також, увага, для визначення пор року, сезонів, та, відповідно, сезонної поведінці тварин. А знання о сезонній поведінці тварин були вкрай цінними для первісних мисливців: завдяки цим знанням вони були в курсі на яких тварин легше полювати тою чи іншою порою року. До речі, слово зодіак відтворилось від грецького ζῷον (лат. zōon) – тварина.

Чим ніч довша та темніша – тим зоря яскравіша!

Живучи місячним календарем, наші предки помітили, що пори року починають швидко скакати по всім його місяцям. Щоб вподобати цю незручність, вони придумали та ввели місячно-сонячний календар, на базі якого і виник так званий давньокитайським календар (давні китайці його не вигадали, а допрацювали). В цьому календарі Новий рік ("Свято весни") синхронізований з зимовим новомісяччям по завершенні повного місячного циклу, що відбувся після зимового сонцевороту. «Свято весни» приходить першого дня (в новолуння) другого синодичного місяця після 21 грудня.

Зимовий сонцеворот (день зимового сонцестояння) – найкоротшій світловий день в році, що доводиться, як правило, на вищевказану дату. В 2025 році «Свято весни» відбулося 29 січня. А так це свято може випасти на дати, які знаходяться в проміжку від 21 січня до 20 лютого. Чому такий широкий розкид по датам?

В стародавньому календарі, по якому в Китаї святкують «Свято весни», сильно варіюється кількість днів: їх може бути 353, 354, 355 чи 383, 384, 385. В цьому календарі звичайний рік нараховує 12, а високосний – 13 місяців. Відповідно до нього 2025 рік – це рік Змії. А взагалі для всебічного розгляду цього місячно-сонячно-юпітерного календаря потрібна окрема стаття.

Всесвітня спадщина

Прообразом сонячного календаря, по якому живемо ми та більша частина людства є давньоєгипетський календар. В давні часи для єгиптян періодичні розливи Нила мали найважливіше значення, бо від сезонних розливів Нила залежав врожай ячменя та полби – найголовніших сільськогосподарських культур давнього Єгипту. Давньоєгипетські жреці помітили, що Нил розливається слідом за появою перед сходом Сонця найяскравішою зірки, після більш двохмісячного періоду (десь 70 діб) її невидимості на небосхилі. Древні єгиптяни звали цю доленосну для них зірку Сотіс.

Давньоєгипетський напис: «Сотіс велика яскравіє у небі та Нил Великий виходить з берегів своїх»

В сучасній астрономії Сотіс – це Сиріус. У давніх китайців, греків та римлян ця зірка асоціювалась з собакою. В античність римлян звали Сиріус Канікулою (лат. Сanicula – собачка). В Давньому Римі період літньої спеки відповідав з початком ранкової видимості Сиріуса (Канікули), називались «собачими днями» (лат. dies caniculares) та традиційно вважали цей період (з 22 липня по 23 серпня) відпусткою. Звідки походе і слово канікули. Однак, і сьогодні, як і сотні років тому є лише тільки два виду шкільних канікул: вкрай короткі для дітлахів, та вкрай довгі для їх батьків.

Рік у фараона складав три сезони

Давньоєгипетські жреці помітили, що перший передсвітанковий схід Сиріусу співпадає з початком розливу Нилу, а ці явища в свою чергу супроводжує літній сонцеворот (сонцестояння), самий довгий світловий день в році. Щоб вірно оголошувати початок розливу Нилу та бути через це для рядових віруючих авторитетом, давньоєгипетські жреці стали пильно рахувати дні від от одного передсвітанкового сходу Сиріусу до іншого, а також – від одного сонцевороту до іншого. В решті решт вони створили вкрай необхідний для усього Давнього Єгипту сонячний календар. В цьому календарі, як і в нашому (григоріанському) було 12 місяців. Окрім місяців, рік в Давньому Єгипті ділили на три сезона: час розливу Нила, час сівби, та час збирання врожаю. Кожен з цих сезонів складався з чотирьох місяців, всякий місяць – з трьох тижнів, а жоден тиждень – з десяти днів. Ці тижні давні греки звали декадами.

До речі, декади (десятиднівки) і по сей день використовують статисти, економісти, та організатори масових заходів.

Починався рік у Давньому Єгипті з розливу Нила та спочатку тривав 360 днів. У ході подальших астрономічних спостерігань давньоєгипетські жреці встановили, що тривалість сонячного (тропічного) року це 365 днів. Свої відкриття вони приховали, а щоб виправдати наступну календарну реформу та збільшення довжини року на п'ять днів, вигадали для своєї пастви доречну казочку про те, як Ра прокляв на безпліддя Нут, а Тот її з цього негаразду виплутав. Ця казочка має бути в Інтернеті.

Календар ні порука!

Календар у давніх римлян був місячно-сонячний. Початок кожного місяця вони визначали по першій появі серпа Луни після новолуння. А Новий рік у них починався в перший день весни. Спершу давніх римлян в календарі було 10 місяців та 304 дні, потім в ньому стало 12 місяців та 354 дні, але однак календарні дати у них далеко не завжди відповідали порам року. Щоб усунути ці наростаючі нестиковки, давні римляни, вирішили періодично між 23 та 24 лютим вставляти додатковий місяць, мерцедоній, зі змінною кількістю днів. А здійснювати всі ці дійства було доручено жрецям давньоримської релігії, понтифікам. Цей привілей понтифіки тут же почали використовувати в своїх інтересах, внаслідок чого давньоримський вкрай заплутався. Римляни навіть почали нишком дорікати своїх жреців за те, що ті неправильно вгадували пори року: свято збирання врожаю вони не раз зустрічали взимку!

Імператор Гай Юлій Цезар був не лише полководцем, а й головним понтифіком. В Єгипті він ознайомився з місцевим календарем, який к тому часу сам потребував реформи: календарний розлив Нила став припадати сезон посухи. Це трапилося тому що в давньоєгипетському календарі рік завжди тривав 365 дня, в той час як тривалість сонячного року 365 діб, 5 часів, 48 хвилин, 46 секунд (365,2422 діб).

На основі давньоєгипетського календаря Созіген, за наказом Цезаря, розробив сонячний календар. У ньому середня тривалість року становила 365,25 днів (було вирішено протягом трьох років рахувати в кожному році 365 дня, а в четвертому - 366) Цей календар Цезар увів в своїй імперії. Рік у ньому починався з 1 січня: в цей день консули Рима заступали на посаду. Через це нововведення September (Вересень), котрий за визначенням повинен буди сьомим (лат. septem – сім) став в юліанському календарі дев'ятим. Аналогічний курйоз вийшов з October (жовтнем), November (листопадом) та December (груднем).

В 325 році вище християнське духовенство вирішало, що Великдень настає в неділю після першого весняного повнолуння, а початок весни – це 21 березня, коли день дорівнює ночі.

Минули століття і весняне рівнодення перестало співпадати даті за юліанським календарем. Щоб повернути весняне рівнодення на 21 березня та навік його спаяти з цією датою, папа римський Григорій ХІІІ наказав зробити календарну реформу. Внаслідок цієї реформи виник григоріанський календар, по якому ми зараз і живемо. Різниця між григоріанським та юліанським календарем на сьогодні складає 13 днів і Старий новий рік – це Новий рік за юліанським календарем, що наступає в ніч с 13 на 14 січня.

Григоріанський календар зараз теж потрібує реформи, але схоже її відклали до грецьких календ.

Ігор Білостоцький